:Українство
01 лютого 2018 року.

Життя, офіруване Україні

Іван ЖИРИК. Голова правління Івано-Франківської обласної організації «Чорний Ліс».

Лишень два тижні не дожила до свого 97-річчя остання зв’язкова Марка Боєслава — Катерина Петрівна Куцела-Байляк («Пустушик»). 16 січня перестало битись її серце...

Народилася Катерина 31 січня 1921 р. у с. Боднареві Калуського району. Дитиною залишилася сиротою і змушена була наймитувати за окраєць хліба. У 18 років вийшла заміж за Олексія і в них народилася дочка Марійка. Але їхнє щастя було недовгим. Чоловіка призвали в Червону Армію, коли їй було 20 років, і відправили на фронт. А згодом вона овдовіла.

У грізну для українського народу годину всі свідомі українці взяли до рук зброю, щоб захистити свою землю від різних окупантів. Не стояла осторонь і молода Катерина. Вона стала зв’язковою УПА. і дуже часто виконувала накази поета, головного ідеолога УПА—«Захід» та редактора журналу «Чорний Ліс» Марка Боєслава. Не раз, ризикуючи життям, і в люті морози, і під час хуртовин, по бездоріжжю, в дощ і спеку безстрашна «Пустушик» виконувала різні доручення. Зокрема ходила в села Вістову, Височанку, Майдан, Мислів та інші з дуже важливими інформаціями, від вчасної доставки яких нерідко залежала доля партизанських підрозділів УПА.

За донесенням сексотів у 1946 році Катерину Петрівну заарештували й засудили на п’ять років виправно-трудових робіт. Покарання відбувала у мордовських таборах. Повернувшись із тюрми, застала єдину дочку Марію, котра стала інвалідом. Домівка Катерини на той час згоріла, але добрі люди прихистили її з донькою.

Вдруге вийшла заміж — за Андрія, з котрим працювала в місцевому господарстві. Але доля не була прихильною до неї. Поховала другого чоловіка, дочку Марію, двох онуків. Але мрія про відродження Української Соборної самостійної держави супроводжувала її все життя.

У 70 літ її мрія, та й усіх українців, здійснилася — 1991 року постала Україна. Колишня репресована активно долучається до боротьби за утвердження й відродження Української держави. Зокрема звернулася до керівництва області з проханням посприяти створенню музею Марка Боєслава та інших керівників УПА, вихідців із Боднарева.

Коли ж Катерина досягла похилого віку, добрі люди не залишили її на самоті та всіляко допомагали. Однак усе ж із сумом доводиться констатувати, що останніми роками легендарна зв’язкова УПА проживала в «курній хатині», побудованій ще за Австрії, з дірявою покрівлею. А ще — дорікнути владі Калуського району та Боднарева, як, зрештою, і всій сільській громаді за байдужість та черствість до наших героїв. Адже вони віддавали свої здоров’я й життя для побудови України. 


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Галицький реформатор

15:14 31 травня 2018 року|Віктор ІДЗЬО. Доктор історичних наук.

«Лис» — останній бандерівець Станіслава

12:42 25 травня 2018 року| Зіновій БОЙЧУК

За упокій душ родини «Бурлаки»...

09:26 10 травня 2018 року|Іван ЖИРИК

Їм світила велика ідея

14:47 26 квітня 2018 року|Василь ВЕРИГА

Галицький реформатор

14:29 12 квітня 2018 року|Віктор ІДЗЬО

Галицький реформатор

15:25 22 березня 2018 року|Віктор ІДЗЬО. Доктор історичних наук.

«Крути» під Хустом

15:06 20 березня 2018 року|Юрій КРИВЕНЬ

Краще впадь, а не зрадь

16:12 13 березня 2018 року|Степан ГЕНИК. Професор