:Українство
23 серпня 2018 року.

Опора миру в світі,

або ПРО ОДНУ ІЗ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ

Ярема ПЕТРІВ

Останнім часом у ЗМІ й на побутовому рівні стало модно вести мову про те, що нинішня українська влада «злочинна», та обговорювати в тому контексті дії тих чи інших її представників. Принагідно намагаємося дати негативну оцінку посадовцям найвищого рівня у брутальній, принизливій формі, і чим вищий рівень чиновника паплюжить хтось, посилаючись на інформацію ЗМІ чи розповіді «знаючих осіб», тим мудрішим його сприймають співрозмовники. У тих бесідах переходимо й на особистості місцевих чиновників, приписуючи їм розкрадання бюджетних коштів, невиконання своїх повноважень. При цьому співрозмовники здебільшого нічого не знають про повноваження чиновника, діяльність якого обговорюють, і не мають наміру звертатися до суду з вимогою притягнути такого держслужбовця до відповідальності за злочинні дії.

 

Пропозиції, наміри щодо утвердження української нації, зміцнення держави, протистояння московській агресії при таких розмовах не обговорюють, а співрозмовника, який дасть позитивну оцінку владі чи посадовцеві, сприймають як противника, неука, «порохобота»...

Як відомо, основи нинішньої державної служби України, 100-річчя якої ми відзначили цього року, було закладено ще за доби Української держави гетьмана Павла Скоропадського. Цікаво, що в інтерв’ю одній зі швейцарських газет цей відомий діяч українства ще 1920 року зазначив: «Переконаний, що для майбутнього спокою Східної Європи в боротьбі з розкладовими тенденціями крайніх течій є тільки одна опора, один охоронний мур – це національне почуття. Україна, зорганізована в державу, базовану на національнім почутті, відповідно глибокому бажанню всього народу керуватися самим собою, стане несокрушимою опорою того миру, якого цілий світ тепер шукає».

Чи культивуємо ми в собі сьогодні те національне почуття, про яке казав П. Скоропадський? Чи хочемо, щоб нами керували саме українці за національністю, яких закон дав нам право обирати, а не представники інших націй? Чи гордимося ми тими українцями, які сьогодні керують нами, працюючи в органах державної влади та місцевого самоврядування, інших структурах, де людина набуває статусу публічної особи, приймаючи присягу вірно і чесно служити українському народові – тобто кожному з нас? Думаю, відповідь більшості громадян України буде негативною.

Тож, як бачимо, актуальним залишається ще один вислів екс-гетьмана України П. Скоропадського: «Якщо ви, панове, коли-небудь будете у тих умовах, в яких був я, бажаючи вам добра, раджу: бережіть розумних, освічених, здібних до роботи людей, у нас їх можна перелічити на пальцях. Не чіпляйтесь до дрібниць. Не копирсайтесь у минулому своїх підлеглих, якщо на дану хвилину вони цінні своєю роботою»ѕ

Так, безумовно, утвердження української нації та будівництво Української держави відбувається у складних умовах боротьби її національно свідомих сил проти Російської Федерації, яка окупувала Крим і загарбала частину Донбасу й далі веде гібридну війну проти України. Й одним із негативних для України результатів інформаційно-психологічного впливу ворога на наших громадян є формування у них думки про неспроможність наших державних діячів, інших посадовців забезпечити належний розвиток держави і конституційні права громадян. Це сприяє низькому рівневі довіри в суспільстві до центральних і місцевих органів влади, інших інституцій, які є підвалинами Української держави, спонукає до поширення недостовірної інформації про діяльність публічних осіб.

Маніпулюючи свідомістю громадян, значна кількість яких незадоволена рівнем життя, ворог докладає зусиль для масового протистояння посадовцям, створення хаосу в державі. Доходить до того, що у нас немає гідних людей, яких слід обирати при чергових виборах чи пропонувати на керівні посади в органах влади. Усі, мовляв, злочинці, й насамперед – корупціонери. А чи не цього домагається ворог? і чи не є це загрозою національній безпеці України? 

На Прикарпатті теж спостерігається недовіра частини громадян і до реформи децентралізації влади, що дала змогу органам місцевого самоврядування отримати ключові сфери управління та значний фінансовий ресурс. Але, думаю, ненависть українців до влади вкоренилася в наших генах, оскільки впродовж століть в Україні при владі були окупанти. Проте  сьогодні маємо свою владу – українську, яку самі ж і обирали, та маємо можливість у законний спосіб її міняти. Тому будьмо уважні! Адже в інформаційній війні слово – головна зброя і від того, проти кого воно спрямоване, залежатиме й те, хто отримає перемогу, – український народ, як у нашому разі, чи його одвічний ворог.

З огляду на викладене пропонував би передусім на державному рівні звернутися до: 1) працівників засобів масової інформації з проханням більшу увагу зосереджувати на викритті підступної пропаганди кремлівських злочинців та їхніх поплічників. Необхідно правдиво доносити до громадян інформацію про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, про результати їхньої роботи і своїми матеріалами утверджувати у свідомості громадян оптимізм щодо успішної європейської України, адже роль ЗМі та їхню відповідальність у часі гібридної війни не можна переоцінити; 2) представників громадських організацій і політичних партій, громадян області з пропозицією утримуватися від розповсюдження неперевіреної інформації про неправомірні дії посадовців, недолугість державних інституцій, адже такі дії є загрозою національній безпеці України. Розверніть зброю проти ворога, а не проти власної держави,  яка є запорукою нашої з вами безпеки.

Ще 2002 року в газеті «Галичина» було започатковано спецвипуск «Виконавча влада Прикарпаття», на сторінках якого чиновники звітували про свою роботу, висвітлювали актуальні питання з життя області. Там друкували оголошення про вакантні посади в органах влади і вимоги до кандидатів на ці посади. Ці та інші публікації в обласному часописі сприяли прозорості в роботі органів влади. Також спеціально для органів місцевого самоврядування в газеті видавали «Вісник», у якому оприлюднювали нормативні документи та роз’яснення щодо їх застосування, поширювали найкращий досвід роботи місцевого самоврядування тощо.

Оскільки, як вважаю, місцева влада сьогодні ще недостатньо докладає зусиль для інформування громадян про виконання своїх обов’язків, роз’яснення нормативних документів, мало сприяє формуванню громадянського суспільства, доцільно б запропонувати обласній державній адміністрації відновити спецвипуск «Виконавча влада Прикарпаття», а обласній раді – «Вісник».

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачає перелік посад національних публічних діячів, іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях. Обо­в’язки, права і відповідальність зазначених публічних діячів визначено відповідними законодавчими актами, однак у жодному з них не передбачено захист їх від наклепів. Тож пропоную звернутися до народних депутатів України, правознавців Прикарпаття з проханням розробити проект нормативного акта, в якому передбачити право фізичних і юридичних осіб звертатися до суду з позовом про захист публічних осіб в Україні у разі поширення про них негативної недостовірної інформації. Маю на увазі те, що кожен громадянин повинен мати право звернутися до суду з позовом про наклеп на публічну особу, яку він обирав чи поважає як управлінця, державника, та витребувати відшкодування моральної шкоди з наклепника. Такий нормативний акт спонукатиме кожного задуматися над тим, чи варто оббріхувати публічних осіб.

Нині значна частина випускників магістратури державної служби ІФНТУНГ працює в органах влади на керівних посадах. і такі фахівці чи не найкраще знають, які зміни слід внести до нормативних актів, щоб вони більш якісно слугували українському народові. Однак ці посадовці не завжди можуть того домогтися. Та сьогодні є можливість здійснити це через громадські організації, які мають налагодити тісніші зв’язки з органами влади. Тому пропоную ОО ВУТ «Просвіта» спільно з «Асоціацією випуск­ників державної служби», «Суспільною амністією», представниками інших ГО провести нараду про стан та перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні й налагодити співпрацю задля організації насамперед належного інформаційного спротиву ворогам у нав’язаній нам московітами гібридній війні.

(Фрагменти з виступу на круглому столі, зорганізованому
обласним об’єднанням Всеукраїнського товариства  «Просвіта»
ім. Т. Шевченка, з розгляду стану дотримання Конституції у розвитку державної служби й місцевого самоврядування та з питань зміцнення інформаційної безпеки України).


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

«Думати тілько про життя будучих поколінь...»

17:14 09 жовтня 2018 року|Володимир ГОНСЬКИЙ

А про 100-річчя ЗУНР часом не забули?

13:37 13 вересня 2018 року|Василь БАБІЙ

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ БЕЗ... НЕЗАЛЕЖНОСТІ?

14:41 23 серпня 2018 року|Степан ПРИЙМА

Мені не буде соромно…

20:37 09 серпня 2018 року|Богдан ГОЛОД. Журналіст, лауреат міської літературної премії ім. І. Франка.

Бойові дороги нескореного

16:03 10 липня 2018 року|Іван КМЕТЮК

«Лис» — останній бандерівець Станіслава

13:01 28 червня 2018 року|Зіновій БОЙЧУК

Галицький реформатор

15:14 31 травня 2018 року|Віктор ІДЗЬО. Доктор історичних наук.

«Лис» — останній бандерівець Станіслава

12:42 25 травня 2018 року| Зіновій БОЙЧУК

За упокій душ родини «Бурлаки»...

09:26 10 травня 2018 року|Іван ЖИРИК