:Українство
05 жовтня 2017 року.

Японський фактор у політиці ОУН

Степан Геник. Професор.

Євген Коновалець підтримував тісний контакт з японськими урядовими колами, а згодом за підтримки офіційного Токіо пробував розбудувати мережу ОУН на Далекому Сході і планував навіть створення «Зеленої України». Президент Української Народної Республіки в екзилі Андрій Лівицький пригадував слова Євгена Коновальця: «Йдем окремими шляхами, але до спільної мети. Може, ви зійдете до Києва з Варшави, а я через Одесу, а може, й через Токіо та Сибір, але ми маємо спільну ціль».

На початку 1930-х рр. Ліга Націй розглядала пацифікацію, котру поляки проводили на Галичині. До окремого комітету, створеного в цій справі, входив і японський представник. З того часу ОУН і налагодила перші зв’язки з японськими дипломатами, а за кілька років мала і ближчий контакт.

У 1934 році, коли було підготовлено обширну записку на тему: «Україна як фактор розвалу Росії» і перекладено її англійською мовою, представник ОУН зустрівся з послом Японії у Варшаві, мав з ним ррунтовну розмову і вручив цю записку.

До варшавської зустрічі було підготовлено також окремий пакет пропозицій, одна з них передбачала допомогу японців акціям ОУН у Маньчжурії. Цю територію японські війська захопили на початку 1930-х років і проголосили маріонеткову державу Маньчжоу-Го. Тут, у місті Харбіні, була численна українська громада і звідси було зручно формувати базу для впливу на Червону армію та українське населення прикордонних областей. Тут позиції ОУН і Японії збіглися, бо в Приамур’ї українці становили величезну групу, а таку територію, як Зелений Клин, заселяли майже повністю.

Секретар Є. Коновальця Михайло Селешко в січні 1935 року писав керівникам української громади в Харбіні: «Можна вислати на Далекий Схід декілька свідомих хлопців для праці в якій завгодно ділянці, до військової включно».

Член Українського політичного центру в Харбіні іван Світ у спогадах писав: «Можна сказати, що заінтересування японських військових кіл ОУН мало більш практичний, ніж політичний характер. Японцям було потрібно те, чого вони з різних причин не могли одержати від українців на Далекому Сході. Адже ОУН мала свої вишколені кадри до всякої праці, включно до військово-воєнної».

і всередині 1930-х рр. до Харбіна перекинуто кількох членів ОУН, які зайняли помітні ролі в Українській національній колонії, зокрема в Союзі української молоді (СУМ), і почали видавати часопис «Далекий Схід».

У 1937 році в Берліні відбулися переговори Євгена Коновальця та генерала Миколи Капустянського з представниками японського посольства й генерального штабу. і того ж року група з трьох оунівців вирушила на лайнері з італії до Японії. «Ви будете працювати підпільно. Будете жити під російськими прізвищами й не будете брати участі в житті української еміграції в Харбіні», — заявив оунівцям полковник Акікуза, який спершу опікувався націоналістами. Хлопці вигадали собі життєві легенди та імена. Представникам ОУН дали час на вивчення російської мови, і почався системний вишкіл: прослуховування лекцій, опрацювання певних комуністичних праць і читання радянської преси.

Наступною фазою була підготовка націоналістами брошур та листівок. і тут виник з японцями конфлікт. Вони вимагали припинити друкувати проукраїнські гасла, поборювати росіян і почати співпрацю з білою еміграцією. Останнє було найгострішим. До Відня було надіслано телеграму: «Посварилися з тіткою. Оля». Слово «тітка» позначало японців.

Тому оунівці, припинивши співпрацю з японцями, почали інтегруватися в українське життя Харбіна. Григорій Купецький очолить «Українську Далекосхідну Січ» — перейменований СУМ. Михайло Гнатів нелегально хоче перейти радянський кордон, але його заарештовують японці. Пізніше він переїде до Шанхая і там очолить українську громаду.

Знову японці звернулися до українських націоналістів із пропозицією співпраці аж під час Другої світової війни. Українці взялися за підготовку ідеологічних і пропагандистських матеріалів. Вони готувалися до японсько-радянської війни. Григорій Купецький згадував: «Одне, що було позитивним у наших планах у широкому масштабі, це була ідея створення не залежної від Росії Зеленої України. Ми навіть були підготували склад уряду Зеленої України, до якого входили найбільш знані українці на Далекому Сході поза межами СССР».

Незабаром націоналістична група отримала завдання — працювати з радянськими утікачами-українцями, яких утримували в концтаборі неподалік Харбіна. Розмови на національні теми, а також згода японців перемістити українців в окремий барак згуртували їх, а згодом привели до прямого протистояння з в’язнями-росіянами.

Націоналістична група випустила чотири номери підпільного часопису «Сурма». Хоч взаємини між українцями та японськими військовими чинами були не прості, все ж Григорію Купецькому було запропоновано виїхати із Харбіна до Шанхая останнім потягом. У Шанхаї на той час невелика група націоналістів мала істотний вплив. Тут Михайло Затинайко видавав англомовний часопис «Call of Ukraine», а Михайло Гнатів очолював українську громаду. Звідси залишки громади були вивезені на Філіппіни, а звідти — до інших країн світу.

Найактивніші діячі українського руху в Харбіні — Михайло Затинайко, Григорій Купецький та Михайло Гнатів — після розколу ОУН розійдуться своїми дорогами. Михайло Затинайко займе позицію мельниківців, Григорій Купецький — бандерівців, а Михайло Гнатів — середовища Української Головної Визвольної Ради.

Таким чином, шестеро членів ОУН, які в 1930-ті роки прибули до Харбіна за підтримки японського уряду, розбудували українське життя на Далекому Сході й планували створення «Зеленої України». «Щойно через кілька літ, десь у 1939-1940 роках, члени ОУН в Харбіні переконалися, що японська політика керується головно японськими інтересами, а не симпатіями до того чи іншого народу, тому вона змінлива і не певна», — пояснював один із підпільників. До повторення подій 1917 року, коли була проголошена Українська Далекосхідна Республіка на теренах Зеленого Клину, не дійшло. До складу республіки, що проіснувала до 1922 року, входило 10 окружних рад.


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

«Лис» — останній бандерівець Станіслава

12:42 25 травня 2018 року| Зіновій БОЙЧУК

За упокій душ родини «Бурлаки»...

09:26 10 травня 2018 року|Іван ЖИРИК

Їм світила велика ідея

14:47 26 квітня 2018 року|Василь ВЕРИГА

Галицький реформатор

14:29 12 квітня 2018 року|Віктор ІДЗЬО

Галицький реформатор

15:25 22 березня 2018 року|Віктор ІДЗЬО. Доктор історичних наук.

«Крути» під Хустом

15:06 20 березня 2018 року|Юрій КРИВЕНЬ

Краще впадь, а не зрадь

16:12 13 березня 2018 року|Степан ГЕНИК. Професор

Життя, офіруване Україні

15:19 01 лютого 2018 року|Іван ЖИРИК. Голова правління Івано-Франківської обласної організації «Чорний Ліс».