:Українство
26 жовтня 2017 року.

Джерела Повстанської Армії

Командирами сотень і відділів УПА стало 600 «дивізійників»

Михайло МУЛИК. Голова Івано-Франківської станиці колишніх вояків дивізії «Галичина», почесний громадянин м. Івано-Франківська.

Як кожна річка має свої витоки — якщо не один, то кілька струмків, що формуюють її течію, — так і український визвольний рух середини XX ст. починався з кількох джерел. Втім, зі становленням Української Повстанської Армії не все було гладко. Скажімо, ще 1939 року, коли німецьке військо, добиваючи польську армію, зайшло аж на Волинь, то, нагадаю, Тарас Бульба—Боровець відразу створив групу самооборони, виступив проти окупантів, організував самостійну Олеську республіку, що навіть мала свої грошові купони.

З тієї самооборони й зросла велика військова організація. Тому «бульбівці», влившись 1942-го до УПА, вважали себе першими українськими повстанцями. Тим часом на Галичині з приходом німців у 1941 р. теж виникли свої бойові підрозділи, які послужили кістяком УПА. Тож нерідко між галичанами й волинянами, коли ті передислокувалися ближче до Карпат, і суто через претензії останніх на першість, виникали конфлікти. Під час цих прикрих і безпідставних непорозумінь нерідко доходило й до перестрілок. Щоби погасити те протистояння, в ситуацію довелося втрутитися самому Романові Шухевичуѕ   

Перипетії тодішньої нашої історії складні й суперечливі. Згадаймо хоч би проголошення самостійної Української держави 30 червня 1941 р. Німці вимагали від проводу ОУН Степана Бандери скасування цього акту, арештували уряд Ярослава Стецька, ОУН перейшла в підпілля... Попри те довелося активістам організації, котрі тоді працювали в повітових, обласних, сільських радах, зоставатися на своїх місцях, аби їх не заполонили різні фольксдойче, особливо польської національності, — так наші патріоти мусили створювати мовчазний спротив і таким нерідко прихованим діям. Варто зазначити, що націоналістичні структури поляків, які діяли тоді на наших теренах, мали добрі зв’язки з представниками Армії Крайової. Українська поліція не мала такої сили, як вониѕ

Словом, важкі були часи. Українська молодь переховувалася в лісах, аби уникнути вивезення на роботу до Німеччини. Ось у таких умовах формувалась УПА, створювалася дивізія «Галичина». До речі, до неї зголошувалися переважно гімназисти — парубки, свідомі своєї мети. Р. Шухевич дав розпорядження не перешкоджати вступові до дивізії — хай, мовляв, рекрути пройдуть належний вишкіл, а там і до УПА перейдуть. і він як у воду дивився: після першого ж вишколу 600 «дивізійників» влилося до лав Української Повстанської Армії, й вони чи не відразу стали командирами сотень та відділів. Нам, трьом синам, так само казав батько: ідіть і пізнавайте військове ремесло. Тож ми, старші, пішли на службу до дивізії, а молодший — до УПА...

Так, нині маємо державне свято — День захисника України, яке недавно відзначили. Та чи всіх борців проти окупантів різних мастей ми згадуємо на святкових заходах? і загалом чи правильно все організовуємо під час тих акцій? Чому порушую ці питання? Бо не сподобалося зокрема, коли 14 жовтня портрет Степана Бандери спершу несли на чолі урочистої ходи центральними вулицями обласного центру, відтак на Вічевому майдані приперли до сцени, тобто поклали ледь не під ноги присутнім на подіумі й поза ним... 


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Бойові дороги нескореного

16:03 10 липня 2018 року|Іван КМЕТЮК

«Лис» — останній бандерівець Станіслава

13:01 28 червня 2018 року|Зіновій БОЙЧУК

Галицький реформатор

15:14 31 травня 2018 року|Віктор ІДЗЬО. Доктор історичних наук.

«Лис» — останній бандерівець Станіслава

12:42 25 травня 2018 року| Зіновій БОЙЧУК

За упокій душ родини «Бурлаки»...

09:26 10 травня 2018 року|Іван ЖИРИК

Їм світила велика ідея

14:47 26 квітня 2018 року|Василь ВЕРИГА

Галицький реформатор

14:29 12 квітня 2018 року|Віктор ІДЗЬО

Галицький реформатор

15:25 22 березня 2018 року|Віктор ІДЗЬО. Доктор історичних наук.