Спорт:Спеціальний репортаж
27 вересня 2018 року.

Хостел «Бабілон»,

або Як студентський гуртожиток заробляє на вакаціях і допомагає мерії Кракова залучати туристів у місто

Микола ПЕТРИЧУК

Відстоявши ще торік у кількатижневій черзі під  ЦНАПом, аби здати документи для оформлення закордонного біометричного паспорта, а потім вичекавши ще майже три місяці, поки його виготовлять і видадуть, нинішнього літа ми вирішили таки скористатися можливостями безвізу і на кілька днів з’їздили в Європу. Для подорожі обрали найближчого сусіда – Польщу. 

Що визначило вибір?

Взагалі спочатку мали намір з’їздити лише до Перемишля. Але знайомі відрадили: мовляв, місто мале, як наша Коломия. Обійти його можна за день. Але на наш вибір поїхати далі, аж до Кракова, вплинуло навіть не це, а відсутність вільних місць у дешевих, але з відносно комфортними умовами проживання хостелах у Перемишлі. Бо ночувати на двоярусних ліжках в, образно кажучи, спортзалі з 10-15 іншими туристами нам не хотілося.

Була думка поїхати аж до Вроцлава, але поки ми роздумували, все вирішив «Бабілон». Хостел, на який випадково натрапили на спеціалізованому веб-ресурсі «Bookibg.com», образно кажучи, «проголосував» за вибір Кракова.

Хоча, судячи із мапи, заклад і не розташований в історичному центрі міста, зате ціна була дуже прийнятною – 380 злотих (2 774 грн. за курсом на початку серпня) за двох за чотири доби проживання. Фактично такі ж гроші ми мали заплатити, якби зупинилися в одному з найдешевших хостелів у невеликому Перемишлі. Та, крім цього, остаточно на вибір «Бабілона» вплинули два дещо інші моменти. По-перше, адміністрація хостелу не вимагала внесення завдатку, який вам не повернуть, якщо через якісь обставини ви не зможете приїхати або ж перенесете поїздку на інший час. А це, як зрозуміли, є тут доволі поширеною практикою. і друге: достатньо добре розуміння, в яких умовах ми проживатимемо. «Бабілон» – це один зі студентських гуртожитків Гірничо-металургійної академії ім. С. Сташіца (AGH) в Кракові. Свого часу ми теж жили в університетських гуртожитках у Києві й Івано-Франківську і почувалися в них комфортно, тож не мали нічого проти, аби на кілька днів повернутися, образно кажучи, в минуле і зануритися в атмосферу вже далекої студентської молодості. 

Забігаючи дещо наперед, зауважимо, що хостел у студентському містечку Гірничо-металургійної академії ім. С. Сташіца був для нас цікавим ще й тим, що у цьому краківському виші вже впродовж тривалого часу за «Угодою про видання подвійних дипломів про вищу освіту другого ступеня навчання (диплом магістра)» вчаться і студенти Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Цікаво було спостерігати, як щовечора на численних лавочках, встановлених попри заасфальтовані доріжки на засіяних зеленою травою газонах між гуртожитками, більшими і меншими групами збираються студенти академії для живого спілкування. Зауважую, що майже ніхто з них тут «не висів» у смартфоні. Для «натхнення» студенти приносять із собою хто «спрайт» чи «колу», хто – декілька пляшок пива. Ось юнак в очікуванні друзів виклав поряд на лавку цілий ящик тістечок. А трохи далі троє хлопців, про щось дискутуючи між собою, розкоркували пляшку горілки й пустили по колу скляний штоф зі спиртним. інша група розпалила вогонь у встановленій тут же, на подвір’ї, тринозі для барбекю... Традиції ось такого вільного спілкування, по суті, вечірки просто неба, на які місцеві студенти збираються щовечора і «тусуються» аж до опівночі, у наших вишах в радянські часи не було. Та й, здається, немає і нині. 

До речі, коли реєструвалися, то з’ясували, що адміністратори хостелу про Івано-Франківськ взагалі чули і знають, що в академії навчаються студенти з нашого університету нафти і газу, втім, чогось конкретного, що їм би запам’яталося, розповісти не змогли.

 

Умови виявилися  навіть кращими...

Коли, покінчивши з формальностями й отримавши ключі, ми піднялися на дев’ятий поверх і зайшли до свого тимчасового помешкання, то побачили, що умови нашого проживання будуть навіть кращими, ніж ми уявляли. На чотири доби ми отримали у своє розпорядження кімнату в двокімнатному блоці. Вмеблювання її  становили «стінка» з шафами для одягу, книг і вбудованими у неї двома невеликими столиками для занять студентів; стільці та два добротні ліжка із висувними шухлядами для пледів і ковдр. Меблі прості, з дешевих матеріалів, але все нове, дуже акуратно виготовлене. Ліжка застелені, що вразило, високоякісною білизною. Подушки, простирадла, наволочки й ковдри були з тканини, яку ми пам’ятаємо ще із радянських часів. Що ще впадало у вічі — добра система освітлення у кімнаті, а також надзвичайно потужна і різнопланова система протипожежної безпеки в цілому гуртожитку, аналогів якій на Івано-Франківщині бачити не доводилося.

Оскільки за час нашого проживання у сусідню з нашою кімнатою нікого не підселили, то ми мали змогу вільно користуватися розташованою у невеликому передпокої блоку «інфраструктурою»: з одного боку тут містилися душова кабіна, умивальник і туалет, а з другого – невеликий холодильник, мийка для посуду з залишеною для постояльців мийною рідиною та електрочайником. У шафках – чотири набори – скляні горнята, такі ж тарілки та столові прибори. Загалом вся багатоповерхівка, обладнана, до речі, аж чотирма швидкісними ліфтами, сяяла, наче нова копійка, хоча будівля не нова. Додамо ще, що на дахах гуртожитків, які тут є плоскими, стоять рядами встановлені панелі сонячних батарей.

 

Який хосен академії?

На відміну від, скажімо, Івано-Франківська у Кракові не бракує ні готелів, ні хостелів. То ж, здавалося б, який хосен відкривати такий заклад в одному зі студентських гуртожитків? Чесно кажучи, ми не ставили собі за мету знайти відповідь на це запитання. Хоча деякі вигоди очевидні. Принаймні персонал гуртожитку, який ректорат академії не може просто відправити на вакації, як студентів, і вимушений платити зарплату, навіть якщо він ціле літо буде закритий, за рахунок туристів заробляє гроші. і собі на зарплату, і, мабуть, академії. Як ми зрозуміли, спілкуючись з працівницями на рецепції «Бабілона», 380 злотих, які ми заплатили за чотири доби, – це, орієнтовно, та сума, яку зі студентів тут беруть за цілий місяць їхнього проживання. 

Друга вигода теж очевидна. За рахунок туристів так само має змогу працювати влітку і невелика, але дуже затишна їдальня «Полана», що функціонує тут же, в гуртожитку. Заклад і його персонал, до речі, заслуговують на те, аби про них написати декілька слів окремо. Щодня дівчата і хлопці на кухні готують понад півтора десятка страв, які пропонують відвідувачам. Усе, як і в нас, – салати, перше та друге. Ціни з нашими, звісно, не порівняти. Прості салати, наприклад, зі свіжої капусти, тут коштують  3 злоті (21 грн.), солянка і супи – по 7 злотих (51,1 грн.) за порцію, ціни на другі страви коливаються від 10 до 14-15 злотих (70,3- 109,5 грн.), а шашлик – іще дорожчий. Все смачне і свіже – готують з розрахунку на один день. 

Але другі страви, на відміну від страв у студентських їдальнях івано-франківських вишів, у яких авторові цих рядків доводилося час від часу обідати, у «Полані» великі. Тут вам не подадуть «розмазане» тонким шаром по тарілці картопляне пюре із мікроскопічною котлетою. У «Полані» кухарі накладають страви, як кажуть на Гуцульщині, наче для косаря. Наприклад, гуляш із гарніром виглядає так: великий черпак гречки і два такі ж черпаки м’яса з густою підливою. Хліб, якщо попросити по шматку до першого і другого, дають безплатно. А насамкінець ось така цікава деталь. Поки на Верховинщині дебатують, як створити й офіційно закріпити бренд «гуцульська бринза», дівчина в їдальні «Полана» з натхненням рекомендувала нам на друге страву з м’ясом і бринзою, яка, як переконувала, є особливим продуктом, суто краківським чи малопольським (Краків є адміністративним центром Малопольського воєводства. – Авт.).

Слід зазначити, що витрати на харчування можна істотно знизити, якщо є можливість готувати самому або ж купувати готові продукти. Наприклад, кефір у супермаркеті, який розташований у студмістечку академії, продають за 1,17 злотого (8,55 грн.), м’ясо та окремі ковбасні вироби тут теж дешевші, ніж у нас. Щоправда, хліб у Польщі дорогий. За звичайний буханець на касі довелось віддати 7 злотих. Втім, чимало поляків хліба їдять мало, а то й зовсім не вживають. В одній із міських їдалень Кракова ми стикнулися з такою ситуацією.

 

...Не стільки для іноземців

Але, крім згаданих вище, є ще одна, можливо, найважливіша вигода, яку приносить хостел «Бабілон». Нам цікаво було, хто саме тут поселяється. Окрім нас, у хостелі жили ще декілька чоловіків і жінок середнього віку, які, судячи з того, що спілкувалися між собою російською, приїхали до Кракова з України чи, можливо, з Білорусі або й Росії. «Бабіблон» для проживання вибрали і двоє вже старшого віку американок. Попри наше уявлення, що американці – багаті люди, насправді вони дуже раціональні і не стануть платити за фантастично дорогі номери у «Хілтоні», «Марріотті» чи «Шератоні», коли з відносним комфортом можна ночувати у недорогому хостелі. 

Але, окрім іноземців, у «Бабілоні» проживало і чимало поляків. У п’ятницю, перед вихідними, ми стали свідками поселення двох сімей. Одна – з двома, а друга – з трьома дітьми. Працівниці «Бабілона» поселили їх разом в окремий блок. Як розуміємо, це небагаті поляки, яким, як і заможним людям, теж цікаво подорожувати, пізнавати нові місця, розвіятися самим і влаштувати під час шкільних вакацій свято своїм дітям. І хостел тут виконує дуже важливу власне соціальну функцію – залучає до Кракова внутрішніх туристів із відносно невеликими доходами. Таку роль у радянські часи завдяки профспілкам на Івано-Франківщині, скажімо, відігравали турбази Ворохти та, особливо, Яремча, які влітку приймали десятки тисяч школярів і дорослих з простих родин. Нині ж в Яремчі, Татарові, Поляниці відпочинкових комплексів, гостинних дворів і готелів вже ніби й не бракує, але всі ці заклади належать приватникам, котрі орієнтовані на «косіння бабла» з грошовитих клієнтів, а не на забезпечення доступності відпочинку для сімей з невеликими доходами. 

 

Наші теж не ликом шиті...

У самому Івано-Франківську і його околицях хостелів наразі мало. У мерії цю проблему знають і, як наголосив в недавньому інтерв’ю заступник міського голови Богдан Білик («Галичина» за 26 липня  ц. р., № 65), мають намір всілякими методами стимулювати їх проектування і будівництво. Аж до резервування за участі сільських рад, які входять до міськради, земельних ділянок для таких об’єктів. Разом з тим попит саме в цій ніші, а особливо якщо говорити не про нічліжку десь у залі на двоярусному ліжку, а про дешеві, але окремі номери з мінімальним комфортом, достатньо великий. У цьому переконало невелике дослідження: через «Bookibg.com» ми спробували забронювати окремий двомісний номер в обласному центрі так само на чотири доби – з 9 по 13 жовтня. За рівнем комфорту приблизно такий, як і в «Бабілоні».

І, по-перше, з приємністю з’ясували, що і наші готельєри, так би мовити, не ликом шиті. Частина з них – доволі просунута й так само, як і «Бабілон», активно використовують можливості цього спеціалізованого веб-ресурсу, аби приваблювати до себе туристів і рекламувати себе не лише в Україні, а й у світі. На «Bookibg.com» у розділі «хостели» ми знайшли шість таких закладів суто в Івано-Франківську, хоча є вони ще й у приміських селах, зокрема у Хриплині. П’ять із них, за опитуваннями туристів, яке теж проводить адміністрація цього веб-сайта, мають дуже добрі відгуки і рекомендації від гостей, які в них зупинялися.

По-друге, це невелике дослідження засвідчило, що й на послуги місцевих хостелів існує значний попит. Наприклад, у хостелі «MIF», де, як зазначається на веб-сайті, на 9-13 жовтня залишився лише один вільний номер, вартість проживання становить 1 600 грн. У хостелі «Пілігрим» (за 2 км від Ратуші і Ринкової площі) на ці дні теж залишився один ще не заброньований номер, проживання в ньому коштує лише 1 280 грн. А крім цього, адміністрація пропонує гостям за побажанням ще й сніданок вартістю 30 грн.

Насамкінець додамо одну важливу деталь. Коли ми ведемо мову про ціни на послуги хостелів та готелів і порівнюємо наші з польськими – у Кракові чи Перемишлі, то мусимо мати на увазі, що в Україні турист, офіційно платячи за нічліг, 20 відсотків суми віддає державі у вигляді податку на додану вартість. і лише 80 відсотків виторгу залишається в розпорядженні готельєрів. У Польщі цей податок теж справляють, але його ставка набагато нижча – лишень 8 відсотків.


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Коледж з олімпійським характером

14:38 11 жовтня 2018 року|Богдан БІЛЕЦЬКИЙ

НОВИНИ СПОРТУ

16:43 09 жовтня 2018 року|Богдан БІЛЕЦЬКИЙ

НОВИНИ СПОРТУ

15:34 01 жовтня 2018 року|Богдан БІЛЕЦЬКИЙ

Головне завдання — зберегти клуб

14:03 27 вересня 2018 року|Богдан БІЛЕЦЬКИЙ

З’явилися шанси стати переможцями

13:29 12 вересня 2018 року|Богдан БІЛЕЦЬКИЙ

НОВИНИ СПОРТУ

15:16 11 вересня 2018 року|Богдан БІЛЕЦЬКИЙ

ЛІГА НАЦІЙ: ЩО НАМ СВІТИТЬ?

14:22 06 вересня 2018 року|Богдан БІЛЕЦЬКИЙ

Модерне міні-поле за 1,5 мільйона

10:13 06 вересня 2018 року

НОВИНИ СПОРТУ

20:27 04 вересня 2018 року|Богдан БІЛЕЦЬКИЙ