:Суспільство
07 серпня 2018 року.

Вклонилися праху героїв і рідній землі…

Любов ГРИНИШИН. Голова Івано-Франківського обласного СКТ «Надсяння».

І знову вулицями колишнього княжого Перемишля (Польща), міста, де 1865 року вперше з нагоди четвертої річниці відходу у вічність пророка української нації Т. Г. Шевченка прозвучав гимн України (а тоді пісня «Ще не вмерла Україна» на слова П. Чубинського, автор музики М. Вербицький), міста, в якому понад 100 років тому на зібрані свідомими українцями кошти збудували Український народний дім, за архітектурою та красою розпису названий «перлиною над Сяном» (на його сцені виступали Іван Франко, Соломія Крушельницька, Станіслав Людкевич і вже в наш час президент В. Ющенко), пройшла щорічна процесія, приурочена до Свята української національної пам’яті. Бо тут, у с. Пикуличі, що  на околиці Перемишля, на  військовому цвинтарі поховано 2 000 інтернованих вояків Української Народної Республіки та полонених бійців Української Галицької Армії, які померли через жахливі побутові умови та епідемію тифу в 1918—1919 роках. Тут же у двох братніх могилах спочиває 47 українських патріотів — воїнів УПА.

Перша панахида на вшанування пам’яті українських воїнів відбулася майже 100 років тому — 1 листопада 1921-го. Тоді цвинтар впорядковували близько 10 тисяч осіб із Перемишля і навколишніх сіл. Було встановлено 8-метровий пам’ятник у вигляді хреста з написом «Борцям за волю України». Його автор — Олена Кульчицька.

Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили. і лише  1989 року з ініціативи та за кошти перемишльського підприємця Ярослава Сидора цвинтар було відбудовано. Відразу ж відновили і традицію відправи молебню української громади Польщі біля братської могили січових стрільців у поминальний день Неділі Всіх святих. Цього дня Перемишль завжди повниться численними делегаціями з України. Колишні депортовані з Польщі їдуть на свою малу батьківщину, щоби виконати  християнський та патріотичний обов’язок — вклонитися пам’яті своїх полеглих героїв.  Серед них завжди є й делегація з Івано-Франківщини.

Цього року участь у поминальному дійстві взяли  члени Івано-Франківського, Калуського, Городенківського суспільно-культурних товариств «Надсяння» та Івано-Франківського СКТ «Бойківщина».  Поїздка відбулася за сприяння Івано-Франківської облдержадміністрації (виділено кошти на оплату транспорту та придбання поминальної атрибутики), яку представляла  працівник відділу релігій та національностей управління культури ОДА п. Наталія Скринник.

Тих, хто пережив жахіття депортації, в наших переселенських рядах щороку меншає, але на місце батьків і дідів приходять їхні нащадки. Отож у складі нашої делегації  тепер були нові молоді люди, яким не байдужа доля предків, яких волею можновладців у повоєнний час депортували в Україну. Серед них — Петро Гораль, нові членкині товариства — мама і донька Ольга і Вікторія Лесюки. Вікторія, яка навчається в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника, глибоко перейнялася долею батьків і дідів, які підпали під молох примусового переселення, і навіть присвятила цій темі свою студентську наукову роботу. Її прабабці Ганни і бабусі Марії вже нема з нами, але їхня історія — то наша історія, і важливо  зберегти нетлінний вогонь пам’яті та зробити все для того, щоб таке варварство в житті нашого народу ніколи  не повторилось. Серед нових членів «Надсяння» — і Леся Бойчук з дочкою Уляною та сином Тарасом. Її родина походить із мальовничого села Сосниця, де нині на місці українського цвинтаря посаджено парк. Пані Леся розповідала, як її мама часто з болем згадувала, що була свідком жорстокого вбивства українців села Малковичі. Наша делегація  відвідала це село, запалила на могилі 130 замордованих невинних людей свічку і помолилася за душі українців, яких вбили лишень за те, що вони не хотіли залишати рідну землю.

Як і щороку, найчисленнішою делегацією на святі у Перемишлі була представлена Львівщина.  Голова Львівської ОДА Олег Синютка на вічі сказав: «Ми тут, бо тут — наша історія, тут спочивають українські воїни, які 100 років тому повстали за нашу державність, за нашу незалежність, землю та свободу. Вони разом з воїнами Польщі здійснили «чудо над  Віслою» і погнали комуністичну навалу назад. Тут спочивають воїни, які є прикладом та символом для сучасних героїв, котрі захищають тепер нашу країну на Донбасі».

На завершення нашого перебування на рідній землі ми зустрілися в Українському народному домі з головою Перемишльського відділення Об’єднання українців у Польщі п. Марією Туцькою. Вона ознайомила нас зі станом реставрації і відновлення історичної будівлі, а ми вручили п. Марії нашу скромну лепту — 4 тисячі гривень на продовження доброї справи наших батьків.

До наступної зустрічі, рідна земле!


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

В умовах викликів та обмежених повноважень

13:19 13 грудня 2018 року|Іван ГАВРИЛОВИЧ

«Карпати» отримали міжнародний екологічний сертифікат

13:18 13 грудня 2018 року|Дмитро ЛУКАНЬ. Начальник відділу охорони праці, навколишнього середовища, пожежної безпеки та цивільного захисту ВО «Карпати».

Прикарпатська сигара

13:03 13 грудня 2018 року|Ігор НИКОРОВИЧ

«Алло, мамо, я на уроці»,

11:47 13 грудня 2018 року|Ольга МОНЧУК

Літопис громад Прикарпаття

11:44 13 грудня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

Велике очікування

11:40 13 грудня 2018 року|Василь МОРОЗ

Зберегти єдність позицій

09:29 13 грудня 2018 року

Нашестя вовчих псів

14:53 06 грудня 2018 року|Богдан МИХАЙЛОВИЧ

ВІДЕО НА ЗАПИТ,

14:46 06 грудня 2018 року|Дмитро Прокопчук

Кинув гранату – рік в’язниці

13:36 06 грудня 2018 року|Ярема СРІБНАК