:Суспільство
09 жовтня 2018 року.

Українізація за законом

За приниження чи зневажання державної мови – кримінальна відповідальність

Оксана ПРОЦЮК

Боротьба за українську мову, її правове закріплення та створення передумов її небутафорного удержавлення триває. Нарешті Верховна Рада спромоглася 4 жовтня проголосувати у першому читанні за мовний законопроект «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який мав би прийти на зміну закону Ківалова–Колесніченка «Про засади державної мовної політики», прийнятого у часи Януковича. Що саме передбачає цей документ, які його основні положення, що сприятимуть утвердженню української мови, у чому полягає його значення? Які прогнози щодо схвалення і належного впровадження нового мовного закону? Це лагідна чи жорстка українізація? Ми попросили відповісти на ці запитання народних депутатів, які належать до групи співавторів цього законопроекту, – прикарпатця Анатолія Диріва та Олега Медуницю, а також політолога Олександра Палія.

 

Анатолій Дирів:

– Законопроект спрямований на регулювання порядку застосування української мови як державної у публічних сферах суспільного життя. Дія цього законопроекту не поширюватиметься на мову релігійних обрядів та на сферу приватного спілкування. Закон регулюватиме застосування української мови як мови громадянства України, а саме: у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні, державних і комунальних підприємств, установ та організацій, інших суб’єктів господарювання державної і комунальної форм власності; в публічних сферах (в освіті та науці; в сфері культури, на телебаченні та радіомовленні, у друкованих засобах масової інформації, у книговиданні та книгорозповсюдженні; в сфері електронних інформаційних систем; у сфері обслуговування споживачів; у сферах спорту, телекомунікацій та поштового зв’язку, юридичних послуг, охорони здоров’я, транспорту; при позначенні топонімів, у рекламі, при виготовленні вивісок і табличок; у діяльності громадських об’єднань, партій, суб’єктів господарювання приватної форми власності та наданні інформації про їхні товари і послуги); у власних назвах та іменах. Законопроект також визначає стандарти й порядок захисту державної мови.

В умовах, в яких нині перебуває Україна, на тлі подій, які відбувалися в Берегово при видачі паспортів, де фактично третина населення не знає української мови, – це абсолютно лагідна українізація. У результаті впровадження закону усі вивіски мають бути українською мовою. Там чітко прописано, що у сфері обслуговування має бути обов’язкове застосування української мови. 

Закон буде схвалено, кроків назад ніхто не збирається робити. Щоправда, до остаточного варіанту закону можливі намагання внести певні пом’якшення.  Справді, є загроза певного блокування і невиконання цього закону. Але все ж повільно його будуть застосовувати. Нині стає модно говорити українською. і це потрібно закріпити на законодавчому рівні.

Олег Медуниця:

– Законопроект визначає українську мову обов’язковою для застосування в судах, війську, органах державної влади та місцевого самоврядування, в освітніх та наукових закладах, лікарнях, на пошті, у сфері телекомунікаційних послуг. У всьому документообігу цих установ та інституцій. Споживач матиме право на отримання інформації про продукт державною мовою. Засоби масової інформації повинні мовити українською. Порушення цього закону прирівнюється до адміністративного правопорушення і передбачає штраф, а повторне порушення позбавляє права обіймати певну посаду. Публічне приниження чи зневажання державної мови прирівнюється до наруги над прапором, гимном чи гербом і тягне за собою кримінальну відповідальність.

Це один із чотирьох законопроектів про мову, який знайшов підтримку в сесійній залі. Можливо, він не є ідеальним. Але цей законопроект найбільш реалістичний для впровадження, і він єдиний, який передбачає відповідальність за порушення норм закону. Тепер ми маємо працювати над документом до другого читання і робити все, щоб закон був дієвим. Профільний комітет також має підготувати низку змін до пов’язаних законів та кодексів. Я переконаний, що до завершення цієї сесії мовний закон буде прийнято у другому читанні.

До речі, це добре, що ми розглядаємо цей законопроект саме тепер, а не напередодні виборів, аби уникнути політичної спекуляції на мовному питанні. Що ж до того, лагідна чи жорстка це українізація, то я би сказав просто: це українізація. Статус державної мови має бути законодавчо закріплений. Державна мова – українська. Українська – скрізь. і крапка!

Олександр Палій:

– Законопроект має бути орієнтований на результат, а не лише спричиняти галас. На мій погляд, у цьому законопроекті більша орієнтація все-таки на піар його творців. Наприклад, ст. 1 передбачає, що «застосування української мови з порушенням стандартів української мови мають наслідком відповідальність, встановлену Законом». Це досить безглузде формулювання, яке може зробити правопорушниками ледь не все населення країни. Сподіваюся, в остаточній версії таких ляпів не буде.

У законопроекті є трохи дивний розподіл – прості громадяни зобов’язані просто володіти мовою, а посадові особи, чиновники, правоохоронці і т. д. – вільно володіти. Різницю між цими рівнями не вказано, відповідальності громадян за неволодіння мовою нема, та в сучасному світі її ніде нема. То навіщо записувати те, що неможливо проконтролювати? Це є певною дискредитацією сили закону. 

Проблемою може стати створення окремої комісії зі стандартів державної мови з дев’яти фахівців. Як правило, такі комісії лише бюрократизують процес і доводять його до абсурду. Одного з членів цієї комісії призначає, приміром, з’їзд суддів. Такий підхід до формування комісії може призвести до появи ще кількох немотивованих чиновників, які можуть дискредитувати процес українізації. На мій погляд, питання стандартів мови і питання іспитів та контролю слід віддати науковцям і профільним інститутам. 

Чи не найбільше із законопроекту матиме вплив вимога вести публічні заходи українською – це давно назріла і правильна вимога. Дуже важливо дати можливість державним органам реально контролювати використання мови в освіті, тому що є безліч випадків, коли в школах і навіть у вищій освіті формально предмети україномовні, а насправді їх викладають російською. Нині на це Міносвіти часто просто заплющує очі. Необхідні чіткий контроль і чітка відповідальність саме чиновників, а не будь-кого іншого, за нехлюйське ставлення до контролю. 

Дуже важливо розумно, делікатно, але водночас ефективно побудувати україномовну освіту в дитячих садках і школах. Тут надзвичайно багато залежить від якості україномовного продукту – книжок, а також від кваліфікації вчителів. Підручники в школах – це часто тихий жах. Деякі з них були написані в часи Табачника, схоже, аби навмисне викликати в учнів відразу до української мови зокрема і освіти загалом. Це необхідно терміново виправляти. Вважаю, що з історії, літератури тощо необхідні єдині підручники, які мають бути справді бездоганними. Загалом програма перенавчання вчителів має стати одним з реальних механізмів формування мовної політики. Поки що Міносвіти здається надто заформалізованою структурою, яка боїться сильних рішень. 

Хорошим і справді потрібним пунктом законопроекту є вимога про те, що «особа, яка має намір набути громадянство України, зобов’язана засвідчити відповідний рівень володіння державною мовою». Це треба було давно зробити. Це ускладнить купівлю українського громадянства іноземцями і ускладнить натуралізацію в Україні людей, які не мають до України ніякого стосунку. Дуже сподіваюся, що ця норма залишиться в законі після другого читання. Також необхідно вимагати від кандидатів на отримання громадянства знання української історії. 

Загалом основну українізацію можна проводити через три речі: освіту і медіа (тут державне регулювання дуже важливе), а також культуру (де значно ефективнішим є вироблення високоякісних і висококонкурентних українських культурних зразків). Законопроект ще якось намагається регулювати два перші питання, а до третього навіть не підходить. Я впевнений, що організація кількох десятків конкурсів сценаріїв, музичних конкурсів, фестивалів кіно, виробництво сотні-другої дитячих мультфільмів на рік, організація безплатного запису на державних студіях музичних творів новачків були б саме такими методами, які треба записати в нормативні акти. і це було б значно сильніше і корисніше за декларації.

Мені подобаєтьсяіншого користувача це сподобалося


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Система продемонструвала недоліки і неточності

10:48 12 жовтня 2018 року|Олег БАСОК.

Коломия може розірвати угоду з «AВE»

10:47 12 жовтня 2018 року|Микола СОКОЛІВСЬКИЙ

Робота для першого заступника

10:47 12 жовтня 2018 року|Микола СОКОЛІВСЬКИЙ.

У Петранці кір спадає

10:46 12 жовтня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН.

Якщо стипендії не вистачає…

10:45 12 жовтня 2018 року|Микола СОКОЛІВСЬКИЙ

Депутати стали в оборону станції Снятин

10:43 12 жовтня 2018 року|Микола СОКОЛІВСЬКИЙ

З-під крила «Галичини»

14:00 11 жовтня 2018 року|Василь МОРОЗ