Суспільство:Актуально
11 вересня 2018 року.

Найбільший український націоналіст

«Легенді нафтогазової промисловості» іванові Петрашу присвоїли звання почесного професора ІФНТУНГ

Роман ІВАСІВ

У п’ятницю, напередодні професійного свята працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості, яке в Україні відзначають другої неділі вересня, на урочистому зібранні Вченої ради Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу вшанували званням почесного професора ІФНТУНГ нашого краянина, відомого виробничника, довголітнього керівника «Прикарпаттрансгазу» Івана Петраша, котрий довший час очолював Державну екзаменаційну комісію у цьому виші.

Легендою нафтогазової промисловості Європи й України» назвав І. Петраша ректор ІФНТУНГ Євстахій Крижанівський. Нагадаємо також, що свого часу в Москві нашого земляка називали і «найбільшим українським націоналістом» за те, що він зумів ще за Союзу залучити в економічний і соціальний розвиток Західної України сотні мільйонів інвалютних рублів (тобто доларів). Більше того, І. Петраш змінив культурний ландшафт Івано-Франківська, Богородчан, Яремча. Будівля обласної клінічної лікарні і корпуси медичних установ, облаштування так званого німецького озера у мікрорайоні «Пасічна» в обласному центрі, добротні житлові будинки в різних містах – то далеко не повний перелік напрацювань цього потужного управлінця. Адже за роки його праці споруджено понад шість тисяч квартир для працівників «Прикарпаттрансгазу», школи, дитячі садки, лікарні, поліклініки та інші соціально-культурні об’єкти, а також газифіковано велику кількість населених пунктів в Одеській, Чернівецькій, Тернопільській, Закарпатській, Івано-Франківській областях, у Республіці Молдова. Невипадково на честь І. Петраша названо вулиці в Яремчі й Богородчанах...

Іван Петраш народився 25 березня 1934 року в Богородчанах. По закінченні Львівського політехнічного інституту 1956 р. його направили на роботу в Долинське нафтогазовидобувне управління, де 1962-го призначили головним інженером. Фаховими підходами і новаторством, відповідальністю і ретельністю, вмінням досягати високих результатів у праці І. Петраш швидко здобуває авторитет. 1965-го він стає головним інженером об’єднання «Укрзахіднафтогаз», до складу якого входили нафтові, газові і нафтопереробні підприємства, а також бурові й будівельні організації з ремонтними механічними заводами і допоміжними службами Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей.

У зв’язку з реорганізацією об’єднання 1970 року він переходить на роботу в Івано-Франківське управління з видобутку і транспортування газу. 

Відтоді за неповні 20 років іван Миколайович зумів успішно реалізуватися як надзвичайно успішний керівник республіканського рівня, добрий науковець, блискучий винахідник і – що найважливіше для краян – як будівничий соціального житла, про що написали вище. Зокрема І. Петраш провів велику роботу з вибору оптимальних трас магістральних газопроводів, які пролягають до західного і південного кордонів нашої держави. Під його керівництвом збудовано 25 компресорних цехів, підземне газосховище, понад 4000 км магістральних газопроводів. Ще 1972-го у Всесоюзному науково-дослідному інституті «Нафта» в Москві він захистив кандидатську дисертацію. За його участю було впроваджено низку новітніх технологій та наукових розробок з інтенсифікації нафтових свердловин, відкрито Богородчанське газове родовище і згодом створено там підземне сховище газу. і. Петраш був одним з ініціаторів випробовування газопроводів великих діаметрів у гірських умовах з допомогою газу й води та багато ін. Член-кореспондент Гірничої академії наук і. Петраш – автор 60 наукових робіт та шести винаходів, які стосуються добування й транспортування нафти й газу...

У свої 84 роки Іван Миколайович виглядає міцним горішком. Зберігає пластичність й аналітичність мислення, вболіває за енергобезпеку країни: «Свого часу в Західній Україні добували 18 млрд. кубічних метрів газу й три мільйони тонн нафти. Це приблизно такі самі обсяги, які сьогодні добувають на всій території України. Скорочення видобутку вуглеводнів має багато причин, одна з яких та, що сьогодні в області не ведуть ні геолого-пошукових, ні бурових робіт, тоді як свого часу в нашому краї бурили 300 тисяч метрів проходки на рік, з яких 120 тисяч – розвідувального буріння... Коли ж не ведемо розвідки й не проводимо буріння, то не знаходимо й родовищ. Вважаю, що регіон має великі перспективи для газової галузі, яка є важливим сегментом енергобезпеки нашої держави». 


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Механізми боротьби з корупцією –

16:02 19 вересня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Хвиля смертей на автошляхах

16:35 18 вересня 2018 року|Григорій ВОВЧУК

Збурення не вщухає, а ширшає...

16:32 18 вересня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Мінімізувати ризики

16:22 18 вересня 2018 року|Ксеня ЛІЩИНСЬКА

Святковий вечір на порозі невідомості,

16:14 18 вересня 2018 року|Микола ПЕТРИЧУК

Екстреми репродуктології

15:56 18 вересня 2018 року|Роман ІВАСІВ

Як чукчі з москалями воювали...

13:57 13 вересня 2018 року|Ярема СРІБНАК

Кров за Христа

13:55 13 вересня 2018 року|Ігор НИКОРОВИЧ

У гори – за горе-туристами

13:51 13 вересня 2018 року|Ігор НИКОРОВИЧ