Суспільство:Точка зору
10 жовтня 2017 року.

Маніпулятивний синдром,

або Чому українське суспільство називають соціопатичним

Роман ІВАСІВ

Вони подобаються дівчатам, сценаристам і психіатрам. Перші люблять поганих хлопців, другі бачать в них ідеальних героїв для кінофільмів, а треті завдяки їм захищають дисертації. Мова — про соціопатів. Це люди, яким притаманне певне відхилення характеру особистості від соціальних норм, котрим чужі чи не властиві такі суто людські емоції, як любов, почуття провини, сорому чи докори сумління.

Якби такі особи, яких у середньостатистичному суспільстві налічується загалом до чотирьох відсотків, мирно жили-поживали собі серед широкого загалу, то ми б і не вели мову про них. Та лихо в тім, що вони за своєю сутністю так не можуть, а мусять чимось вирізнятися «з юрби». Тим-то такі особи, схильні ігнорувати безпеку інших та їхні права й почуття, вважають за норму вдаватися до обману й маніпуляцій, нерідко приходять до влади.

Відомий в Україні черкаський експерт з поведінки та психології політиків, тренер нейролінгвістичного програмування Данило Протас навіть вважає, що сукупний психологічний портрет, скажімо, нинішніх депутатів Верховної Ради, як, зрештою, і всього владного Олімпу в Україні, не обіцяє нічого втішного українцям. Утім, ми й самі це бачимо. Отож спробуймо нині, коли у світі відзначають Міжнародний день психічного здоров’я, поглянути на таке явище, як маніпуляція масовою свідомістю, та на тих, хто цим «професійно» займається. Це одна з найбільш болючих проблем нашого суспільства, та водночас то й вельми табуйована тема. Тому, пропонуючи вашій увазі фахове інтерв’ю з цього приводу, не розголошуємо імені нашого візаві, одного з провідних психіатрів України, котрий погодився відповісти на наші запитання та захотів залишитися інкогніто з огляду на виняткову делікатність теми. 

— Чимало хто з відповідних фахівців називає наше суспільство соціопатичним. Що означає ця характеристика? Що з нами відбувається?

— Так, у нас соціопатичне суспільство. Зрештою, для всіх очевидно, що в державі діється щось не те. Цю проблему аналізують економісти, політологи, соціологи. Проте не чути думок психологів та психіатрів. Тим часом питанням психічного здоров’я суспільства приділяють надзвичайно велику увагу у високорозвинутих країнах. Адже як поведінка людини визначається її ментальністю, психологією, так і на суспільному рівні існують певні закономірності поведінки груп людей — це так звана психологія мас. Основна риса соціопатичної особистості — свідоме маніпулювання іншими людьми. На моє глибоке переконання, це притаманне українському суспільству. Як не кажи, а в нас так: чим вищий щабель драбини суспільної ієрархії посідає особа, тим більшим маніпулятором вона виступає. 

Соціопати, крім того, характеризуються ще однією дуже відмінною особливістю: у них нема відчуття і переживання такого поняття, як совість. У мене була пацієнтка-соціопатка, і коли я робив певні зауваження щодо того чи іншого її поведінкового акту та звертав увагу на його моральні аспекти, вона мені щиро відповідала: «Це для мене незрозуміло. Я знаю з книжок, з телебачення, що це є, але що це таке, мені неясно». Це, звичайно, страшно. Особливо, коли політик є соціопатом, що, як правило, обертається лихом для суспільства.

— Чи можна якось відкоригувати цей хворобливий стан соціуму?

— Сьогодні конкретні поради давати нелегко. Потрібно, звісно, говорити про необхідність психіатричного обстеження політиків, особливо тих, які у вищих ешелонах влади. Та провести обов’язковий огляд у психіатра чи певні тестування зазначених осіб і у разі тих чи інших особистісних порушень заборонити їм управління людьми, буде надзвичайно важко. Точніше, через певну деформованість національної ментальності це наразі нереально. Сама Верховна Рада просто не ухвалить відповідного закону. Думаю, що Україна повинна це пережити...

На жаль, наше суспільство не готове до відкритого обговорення таких тем. Не готове воно, сказати б, і до добровільного оздоровлення. Оскільки не так просто піти до спеціаліста, з яким доведеться побачити себе таким, яким є насправді, глянути на свої проблеми, відмовитися від них і вчитися жити по-новому. Адже психоаналіз — це «зішкрябування» зі свідомості всього бруду: страхів, переживань, агресії...Це буває дуже боляче.

— Чи є у нас психіатри, які порушують ці питання на державному рівні?

— Є ті, хто міг би це робити. Ті, що мають фундаментальну підготовку, хто проходив підготовку в Європі. Але розуміючи, що українське суспільство не готове адекватно сприйняти цю інформацію, вони нічого не кажуть, розуміють, що це радикально не змінить ситуації. Натомість до якісних змін у суспільстві приведуть капіталізація суспільства, творення нової ментальності, а в підсумку — формування нової суспільної свідомості. 

— Усе ж є така сфера науки, як психологія політики... А приміром, у штаті ВР навіть кваліфікованого психолога немає, не те що психіатричної служби на кшталт тих, які зазвичай функціонують у владних, правоохоронних та інших структурах за кордоном.

— Ви цілком правильно кажете. Адже людина, яка, приміром, хоче вивчитися на водія, мусить спершу пройти огляд у психіатра. А ми допускаємо до державного керма осіб, які такої процедури не проходять. І це, безумовно, нонсенс. Як на мене, було б добре, щоб усі його урядовці пройшли детектор брехні. Натомість, як уже йшлося у ЗМі, бачимо небажання чиновників пройти таке обстеження. До речі, колишній міський голова Києва Леонід Черновецький, з яким, за свідченням очевидців, було дуже важко працювати, свого часу навіть лікувався в центрі соціотерапії. 

— Чи зверталися до вас як до лікаря-психіатра урядовці, посадовці та інші особи з керівного апарату? 

— Так, бувало. Крім того, аналіз публічних виступів, висловлювань та поведінки багатьох відомих осіб із владоможців засвідчує, що цілковито здорових людей серед них дуже мало. Та ми не маємо жодних можливостей для обстеження політиків чи навіть проведення психологічних тестів. Це не вирішено на законодавчому рівні. і, напевно, скоро й не буде зроблено. Наразі навіть сама постановка такого питання викликає спротив. Жодний спеціаліст не буде відкритим текстом говорити на цю тему...

— У Польщі свого часу братів Качинських — тодішніх президента і прем’єра — на шпальтах однієї з газет намалювали було в такому собі дружньому шаржі — в гамівних сорочках, а редакційна стаття розглядала параноїдальні риси одного з них... Як бачимо, є держави, де немає заборонених тем...

— Польське суспільство значно розвинутіше та організованіше, ніж українське. Те, що можуть дозволити собі поляки, українці ще не можуть. Є певні закономірності розвитку ментальності соціального організму, кожної нації. Як людина у процесі формування особистості має пройти різні етапи — від інфантильності до зрілої психіки, так і суспільство. Наше суспільство переживає етап, який можна назвати ще як стабільну нестабільність. Це така данність. Ми мусимо через неї пройти, і тоді поступово ментальність нації ставатиме більш зрілою й менш соціопатичною, а отже, на суспільний подіум виходитимуть і відповідні політики. 

 

 


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

День вишиванки — день пам’яті

15:05 24 травня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Слава і честь Давнього Галича -

14:59 24 травня 2018 року|Роман ІВАСІВ

«Мрія» непричетна до подій у Медині

14:57 24 травня 2018 року|З повагою — Агрохолдинг «МРІЯ»

Осколки «накрили» невинних

14:55 24 травня 2018 року|Ярема СРІБНАК

Vivat akademia!

14:53 24 травня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

У пошуках ідеальної формули розвитку

14:50 24 травня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

Зі сподіванням на візит-відповідь

15:14 22 травня 2018 року|Оксана ХАРЬКОВА. Менеджер проекту «Захід — Північ: єдність культурних надбань нації».

Смерть на переїзді

15:07 22 травня 2018 року|Я. С.