Суспільство:Спеціальний репортаж
07 квітня 2016 року.

Козирі Івана Туза

Сарниківський сільський голова знає секрети доброго газдування

Ігор ЛАЗОРИШИН.

Під час торішніх виборів до місцевих рад громади рогатинських сіл Сарників і Діброви та хутора Заливок вкотре обрали сільським головою івана Туза. Поміж собою, жартуючи, селяни івана Євстахійовича величають «Козирним». Ми спробували вивідати головні «козирі» сільського голови і з’ясували, що Іван Туз «козирний» не через те, що Сарниківській сільраді адміністративно підпорядковані три села, а...

З Богом їдьте,
і з Богом повертайтеся...

Рогатинські села Сарники, Діброва і хутірець Заливки нидіють і можуть стати пустками вже у короткому часі. При в’їзді в Діброву на придорожньому знаку є звичний напис «Діброва», а з другого боку — при виїзді — промовистий напис «З Богом». А я б з обох боків благословляв дорогу — і від дому, і до дому. Бо уздовж сільського гостинця облупані похилені хати зустрічають подорожнього порожніми чорними вікнами-очима. Початкової школи у Діброві вже нема — нікому вчитися, сільський клуб — у приміщенні магазину, бо колишній завалився і ремонтується. І в Сарниках чимало обійсть пустує, а в ЗШ I-II ст. лише 35 учнів — родини розкидані по світах у пошуках роботи, і молодь не  тримається села. А хутір Заливки, загублений у полях між Сарниками і Лучинцями, як на нас, то вже й не оживити — приречений на вимирання.
Причин занепаду сіл — гурма, але не лише фінансових. Бо навіть у часі складних українських реалій сільський голова іван Туз констатує, що за підсумками минулого року «фінансова децентралізація докорінно змінила бюджетну ситуацію» у селах Сарниківської сільської ради», а «власні надходження сільської ради збільшилися». Сільрада, до речі, не дотаційна. А відчули ми надію на краще не лише у розмові з сільським головою, а головно — у його справах, які актуальні не лише на сьогодні, а й на завтра. Наприклад, подумаймо: чи утеплюватиме приміщення школи, яка наповнена десь на 30% від потреби, і чи запровадить у ній модерну комфортну вбиральню для дітей і працівників нормальний господар, якщо не віритиме у завтрашній день? Чи перейматиметься бездоріжжям на відтинку Бурштин—Сарники і відсутністю автобусного сполучення з райцентром Рогатином сільський керівник без віри, що прокинеться життя у сільських громадах?
Іван ТУЗ, голова Сарниківської сільської ради:
— Загалом по сільраді — приблизно 1 000 виборців: у Сарниках — 700, у Діброві — 300 і на хуторі Заливках — кілька осіб. Виглядає, що Заливки незабаром цілком щезнуть — люди вмирають, хати занепадають... Складна ситуація також і в Діброві, і в Сарниках. Молодь у селі не тримається. Більше їде за кордон, ніж по Україні. італія, Португалія, Німеччина, США, Велика Британіяѕ А ще 30 років тому попри все люди і в селах мали роботу. Тепер колгоспна інфраструктура — як після Чорнобиля. Але Сарники — село газифіковане, є частково і вуличне освітлення, чудова церква, школа, клуб (завідувач Зоряна Шпінталь), ФАП (завідувач Раїса Жирій), бібліотека, поштове відділення, торговельні заклади,   млин ... А в Діброві є й лікарська амбулаторія, клуб тимчасово — у приміщенні магазину, бо його ремонтують.
Головне, як на мене, зберегти добротні адміністративні приміщення. Наприклад, у Сарниківській ЗШ I-II ст. — цегляній, двоповерховій, із сучасним санвузлом, додатковими корпусами майстерні, їдальні і спортзали — навчається лише 35 учнів, а розрахована вона десь на 200. Ми завдяки перемозі у конкурсах проектів та програм розвитку місцевого самоврядування — дуже добрій справі, започаткованій обласною радою, — вже зробили чимало в селі. Зокрема, належно утеплили школу — замінили вікна і двері, а недавно завершили облаштування модерного внутрішнього санвузла — з умивальниками з теплою і холодною водою, сушкою для рук, облицьованого плиткою, з опаленням, з відділеннями для школярів і вчителів і т. д.
Зі слів заступника голови Рогатинської РДА Степана Демчишина, який оглянув шкільний санвузол, такої вбиральні нема навіть в райдержадміністрації. Пригадую, коли ми разом писали перший проект, то директор школи Тетяна Федик мене «підколювала», що на нього і паперу шкода: мовляв, наші села за 60 кілометрів віддалені від обласного центру, то де нам перемогти у конкурсі. Та я наполягав, і, дякувати Богу, маємо вже три перемоги в конкурсах. За перспективою добровільного об’єднання громад ми хочемо приєднатися до міста Бурштина, до якого 12 кілометрів, а не до Рогатина. і люди наші працюють здебільшого у Бурштині, і лікарняними послугами користуються там тощо. А з райцентром наші села навіть прямого автобусного сполучення не мають. Бо погана дорога,  і ніхто з перевізників не зголошується. Ще до галицьких Озерян грейдер пройшовся — вирівняв, а даліѕ зламався. Люди добираються хто як годен. Тож хочемо з сільськими головами сусідніх сіл виготовити спільний проект для впорядкування дороги.
...Через Діброву та Сарники не раз пролягав маршрут десятиденної міжнародної прощі родин мігрантів «Самбір—Зарваниця», який означений чудовими храмами і щирими молільниками-парохіянами. Молилися за заробітчан та їхні родини, щоб Бог беріг їх у світах і повертав додому. У Діброві церкви названо ім’ям архістратига Михаїла — УАПЦ (о. Михайло Кудла) та УГКЦ (о. Володимир Баранович), а в Сарниках височіє дбайливо причепурена і золотава церква Святого Преображення УАПЦ (настоятель о. іван Пащин).

Сарники — не написана книга
Сільський голова Іван Туз переконаний, що «ще сі той не вродив, щоби всім догодив». Він не дуже любить оповідати про свої справи, а коротко наголошує: «Пана видко по халявах, а мене — по роботі». Іван Євстахійович мріє побачити книжку про Сарники — рідне село й адміністративний центр сільради, і чудово розуміє, що та книжка вже пишеться — і сьогоденням також.
...Ми в приміщенні Сарниківської школи. Спеціально йдемо на оглядини, бо не віримо, що сучасну внутрішню євровбиральню зі всією допоміжною структурою — криницею і септиками — збудували за 120 тис. грн. Адже знаємо в області школи, де надвірні холодні і незграбні віходки зводили за вдвічі більші кошти. Прибиральниця Марія Боднар, яка працює в школі вже майже 20 років, аж світиться від радості. Бо ніколи й у снах не мріяла, що санвузол у школі виглядатиме, як світлиця. Чистесенько, свіжо, світло, комфортно і тепло. На вікнах — фіраночки, а по підвіконню — вазони, на стінах — дзеркала. Та й, власне, школі бракує головно учнів. Бо всі приміщення збережені й дбайливо доглянуті, як кажуть, все  до ладу. Нема сумніву, що школа існує і завдяки учням, і завдяки їхнім батькам. А виглядає — передусім завдяки її працівникам. Тож бодай перелічимо тих, завдяки кому Сарниківська ЗШ I-II ст. на чолі з директором Тетяною Федик живе з надією: учителі Мирослав Бандура, ірина Падучак, Надія Томаєр, Надія Федунь, Світлана Заграй, Світлана Перчак, Марія Гунчак, Богдан Різник, Наталія Максимів, Наталія Воробець, Володимир Завадецький, Катерина Супик, прибиральниці Марія Боднар та Галина Цвікович, оператори котельні Петро Куцуляк, Степан Федик, іван Турчин та Михайло Федунь. Проте вчителі не забувають добрим словом згадати про сільського голову і його старання.
Мирослав БАНДУРА, вчитель, директор школи 1973—2006 років:
— Я знаю іІвана Євстахійовича щонайперше як випускника нашої школи, як колишнього завклубом у Сарниках. Свого часу він керував сільським хором «Хлібодари», який знали довкруж. Його «козирі» як сільського керівника — людяність, спокій, виваженість рішень, бажання зрозуміти людей і працювати для рідного села. Йому не байдужі ні освіта, ні клуб, ні господарка... А найголовніше: сільський голова іван Туз не байдужий до людей — ні до малого, ні до старого. Чудова людина.
...Колектив Сарниківської сільської ради невеличкий. Окрім голови сільради івана Туза, сільську адміністрацію ще представляє секретар Мирослава Бринецька, бухгалтер Надія Мойсей і землевпорядник Мирон Бачинський.
Надія Мойсей  народилася і живе у селі Верхній Липиці, а обіймає посаду бухгалтера після конкурсу.
— Наша сільрада, — каже Надія МОЙСЕЙ, — не дотаційна, а бюджет минулого року виконано на понад півмільйона гривень, ще перевиконано. Головно — з акцизного податку, який іде лише на ремонт доріг, із земельного податку — орендної плати за землю і т. д. Ми фінансуємо лише працівників сільради. Тож допомагаємо школі, амбулаторії, учасникам АТО, виділяємо кошти для облаштування інфраструктури сіл тощо. Фінансування вистачає.
— Ви не місцева, вам, Надіє, лише 29, а у селі працюєте тільки два роки. Жартують, що Туз у Сарниках — «козирний». Може, знаєте головні «козирі» сільського голови івана Туза?
— Іван Євстахійович — людина слова. Як сказав — так зробив. Добрий, любить допомогти — ще й останнє з дому віддасть. Вміє розмовляти з людьми, знає підхід. Відповідальний керівник і добрий організатор.

Мені подобається2 інші це подобається


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

В умовах викликів та обмежених повноважень

13:19 13 грудня 2018 року|Іван ГАВРИЛОВИЧ

«Карпати» отримали міжнародний екологічний сертифікат

13:18 13 грудня 2018 року|Дмитро ЛУКАНЬ. Начальник відділу охорони праці, навколишнього середовища, пожежної безпеки та цивільного захисту ВО «Карпати».

Прикарпатська сигара

13:03 13 грудня 2018 року|Ігор НИКОРОВИЧ

«Алло, мамо, я на уроці»,

11:47 13 грудня 2018 року|Ольга МОНЧУК

Літопис громад Прикарпаття

11:44 13 грудня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

Велике очікування

11:40 13 грудня 2018 року|Василь МОРОЗ

Зберегти єдність позицій

09:29 13 грудня 2018 року

Нашестя вовчих псів

14:53 06 грудня 2018 року|Богдан МИХАЙЛОВИЧ

ВІДЕО НА ЗАПИТ,

14:46 06 грудня 2018 року|Дмитро Прокопчук

Кинув гранату – рік в’язниці

13:36 06 грудня 2018 року|Ярема СРІБНАК