:Суспільство
12 вересня 2017 року.

Яким бути ДністроГЕСу?

Степан ВОЛЯР. Завідувач кафедри менеджменту організацій «Галицька академія», кандидат економічних наук, академік Української нафтогазов

27 квітня цього року «Галичина» опублікувала мою статтю «ДністроГЕСу — бути?», яку я завершив словами: «Запрошую до співпраці як владні структури, так і відповідних приватних фахівців». До написання цієї статті мене спонукало одне — стати на боці «... природного бажання людей захистити природне середовище свого буття».

А тим часом, незважаючи на протести людей з Подністров’я, за рішенням центральної влади 155 млн. грн. уже асигновано на фінансування нелюдського варіанту ДністроГЕСу, а в «Галичині» 15 серпня з’явилася стаття апологета ДністроГЕСу совіцького типу. Про таке ще В. Маяковський не без іронії писав: «Люблю я наших планов громадьйо». Як відомо, для радянських гідроелектростанцій традиційним способом було отримування струму за рахунок потенційної енергії маси води, що падає з висоти на турбіну. При цьому було потрібно піднімати рівень води на 9-10 метрів, що вимагає побудови потужної і дуже дорогої греблі та супроводжується затопленням значних прибережних територій.

На відміну від цього, пропонований авторами проект передбачає отримання струму за рахунок кінетичної енергії руху (течива) води і не потребує зміни русла річки. Однак оскільки волонтер із села Стара Жадова (Буковина), захищаючи совіцьку гідроенергетику, продовжив і совіцьку етичну традицію за принципом: «Я Солженіцина нє чітала, но он сволоч», тож не вміючи аргументовано заперечити наш проект, але щоб його бодай якось принизити, заявив: «...То утопія на рівні Томазо Кампанелли».

У зв’язку з цим я змушений нагадати про нормативні етичні форми спілкування творчих людей, якими є полеміка, дискусія, спір, сварка. Я перепрошую редакцію «Галичини», що змушений опустити міркування до рівня нижче середньої освіти і для наочності почну з останнього, зі сварки. Коли наш міністр каже, що ми не їмо так, як німці, то це в мені пробуджує сержанта радянської армії, а точніше, всі брутальні лайки, яких я там набув за три роки. і очевидно, що це буде не дискусія, а груба сварка. Те, що робить з логікою волонтер із села Стара Жадова, пропоную читачеві кваліфікувати самому. Очевидно, що за нормами синтаксису реченням є сукупність слів, які виражають закінчену думку. Ось він пише: «Греблі висотою до 2-х метрів у проймах і передача енергії через вали, то утопія на рівні Томазо Кампанелли». Але ж у моїй статті сказано інше: «Дністер штучно перекривається бетонним (кам’яним) порогом для підняття рівня води в руслі на 1,5-2 метри».

Отже, чи треба в газеті розтлумачувати, що поріг — не гребля, що вода через пороги вільно переливається, а риба перепливає, хоч перед порогом рівень води буде дещо вищим, ніж за ним, подібно до того, як «лежачий поліцейський» на дорозі не змінює транспортного потоку, так і поріг у річці не змінює течива води. Тож і руйнувати паводку нема що. 

Враховуючи те, що перед теперішніми чиновниками замайоріли немалі гроші, то порятунок свого життєвого середовища людям належить взяти в свої руки вже тепер, бо після того, як буде затрачено великі кошти, буде пізно. Тому спочатку нам треба себе відчути громадянами своєї громади, як тухольці у Захара Беркута. Я впевнений, що ми можемо це повторити з теперішнім совіцьким ДністроГЕСом.

Але по порядку:

— технологія отримання струму стосовно пропонованого спрощується так: робоче колесо встановлюється в проймі катамарана, який закріплюють проти течії двома якорями,  кинутими на відстані близько 50 метрів, чим за рахунок поплавкового характеру забезпечиться незалежність його роботи від поведінки течії ріки;

— змонтовані на катамарані генератор струму разом з робочим колесом та передавальними механізмами утворять окремий річковий електромодуль (РЕМ);

— деяка сукупність РЕМів утворить науково-дослідне підприємство (НДП «Дністрогес»), яке забезпечить виробництво промислових обсягів електроенергії. Підприємство науково-дослідне, бо спочатку належить обррунтувати збалансовані під серійні електрогенератори конструкції силових робочих механізмів, визначити обертові моменти від розмірів лопатей робочих коліс і т. д.

Тож спочатку нагадаю загальновідоме, що абсолютних істин нема, що всі істини відносні, але те логічне твердження, яке на цей момент не має альтернативи, приймається в логічному аналізі як істинне.

Наприклад, колись утопічними були і творчі фантазії Леонардо да Вінчі про літальні апарати, і фантазії великого Жуля Верна про політ на Місяць, і, нарешті, утопічні фантазії Томазо Кампанелли. Так ось, автором «Утопії» є Томас Мор, а Томазо Кампанелла є автором «Міста Сонця».

Загалом мушу уточнити, що ці колишні уявлення про творчі фантазії в теперішній теорії менеджменту визначаються як «дологічні дослідження (ДЛД)». Щоб мої студенти творчо сприймали це «деелде», я їм предметно спрощено тлумачу так: «Нема ніякого логічного пояснення, чому в голову дослідника раптом «стрілить» якась ідея». Наприклад, конструкцій швейних машин інженери створили велику множину, але в їх основі є здогадка австрійського кравця Йозефа Мадесбергера, якому спала на думку ідея перенести вушко голки з тупого її кінця в гострий.

Що ж стосується утопічних проектів побудови суспільства, то в наш час вони є в процесі реалізації, але не шляхом «большевіцкой октябрьской рєволюції», а здійснюються в тих національних державах, де панують християнська мораль і злагода. До таких належать зокрема скандинавські нації, які провели реформи християнства і ще в ХVI ст. запровадили у себе лютеранство. До сьогодні Норвегія посідає перше місце серед держав світу за обсягом ВВП на душу населення. Однак це не тема цієї статті, щоб у неї заглиблюватися.

Очевидним наступним кроком для створення НДП «ДністроГЕС» стане формування грошових коштів статутного фонду цього підприємства. 

Далі, якщо ми витримаємо цей тест на зрілість і зберемо такі кошти, то згідно з вимогами теорії менеджменту належить розглянути і можливі ризики. При цьому опускаємо форс-мажорні обставини, а залишаємо для розгляду два види ризиків:

— утопічність або помилковість самої ідеї річкових електромодулів;

— сила спротиву владних структур здійсненню альтернативного до їхнього проекту.

Переконаність у реальності ініційованого проекту ррунтується на порівнянні з вітровими електростанціями, де джерелом енергії є стихія вітру, який хоче — дмухне, а хоче — ні...

А в нашому випадку джерелом енергії є стійке, надійне, безперервно діюче течиво річкової води. Всім відомо, що коли Фултон встановив на кораблі щойно винайдену Джеймсом Ватом парову машину, то кораблі рухалися чи по Міссісіпі, чи по Волзі оснащеними з двох бортів колесами, лопаті яких, загрібаючи воду, створювали тягу руху корабля. Так ось, у нашому проекті є те саме, тільки у зворотному порядку: сила течії річки, переборюючи опір лопатей робочого колеса, змушує його обертатися, створюючи продуктивний обертовий момент. і тут ризику нема.

Ризики від неможливості перебороти спротив владних бюрократичних структур передбачити важко, бо потреба здійснення різних форм реєстрації, отримання дозволів на користування річкою, на відведення майданчиків берегової території та під’їздів до них залежатиме від волі посадових осіб. Очевидно, що без участі громадськості і особливо уповноважених нею депутатів рад різних рівнів самим авторам проекту з цим не впоратися.

Однак творче передбачення потребує наступного. Якщо протягом цього зимового періоду вдалося б владнати зазначені організаційно-правові аспекти, то вже на весняно-літній період ми мали б втішні (чи невтішні) результати цього проекту і бачення діяльності щодо виходу на промислові обсяги електроенергії.

На завершення маю нагадати, що коли у відомого авіаконструктора ігоря Сікорського не було коштів, то він на свої останні гроші купив квиток на концерт композитора Сергія Рахманінова і, зайшовши за куліси, розповів йому про свою скруту. Рахманінов тут же передав йому п’ять тис. доларів — значну на той час суму. Як пишуть, з часом Сікорський повернув йому цю суму, і навіть з відсотками.

Отже, дорогі краяни, ви будете першими, якщо підтримаєте цей проект, а я заявляю, що десять перших увійдуть до складу спостережної ради НДП «ДністроГЕС».


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Олександр Матусевич: Знищити наші ліси не дамо

11:26 09 грудня 2017 року|Ксеня ЛІЩИНСЬКА

Зарічанські гонтарі

11:31 07 грудня 2017 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Заготівлю ялинок обмежено

11:30 07 грудня 2017 року|Василь ГАЛИЧАНИН

Про поступ ОТГ у контексті реформ

11:24 07 грудня 2017 року|Оксана ПРОЦЮК

Заради ближніх і Батьківщини

11:18 07 грудня 2017 року|Роман ІВАСІВ

Навіщо університет, коли є партія?!

11:17 07 грудня 2017 року|Ольга БАБІЙ. Член Національної спілки письменників України.

Проблеми з мостом у Мошківцях

11:13 07 грудня 2017 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Нехай шириться добро

11:09 07 грудня 2017 року|Наталя Капустинська

В. Грабовецький — учений, громадський діяч, людина

11:08 07 грудня 2017 року|Володимир БАКАЛА. Старший науковий співробітник історико-меморіального музею Олекси Довбуша.