Суспільство:Тема дня
17 вересня 2011 року.

Чи повернеться Святий Миколай у Кліщівну?

Церкву розібрали, а на реставрацію у держави грошей нема

Ігор ЛАЗОРИШИН

Свого часу деякі ЗМІ сенсаційно повідомляли, що у селі Кліщівні Рогатинського
 району зникла церква — і так, ніби у воду дивилися. Бо те, що ми
 побачили три роки по тому на місці національної пам’ятки сакральної
 архітектури — дерев’яної церкви Святого Миколая ХVII ст., — я б не
 назвав храмом Божим…

Кропива обігнала реставраторів

 

У селі Кліщівні ще три роки тому були дві церкви і обидві Святого
 Миколая: давня дерев’яна і збудована вже у новітні часи. Дерев’яну
 церкву, яку датують 1709 роком, — національну пам’ятку з охоронним
 номером 1192, вирішили відреставрувати через аварійний стан. Але
 наразі ремонтно-реставраційні роботи зайшли в глухий кут — держава
 грошей не дає.


…Селяни свою дерев’яну церковку Святого Миколая датують 1572 роком.
 Її свого часу було спалено і вона була в іншому місці. Але пережила
 війну і навіть у радянські часи, десь у 70-х роках, люди її вночі
 самотужки перекрили, хоч сільський голова і заплатив за це посадою.
 Нині ж на сільському церковному горбі можемо побачити те, що дехто
 називає ремонтно-реставраційними роботами: вже три роки під дощами,
 снігами і на вітрах на бетонному фундаменті горіє така собі коробчина
 висотою десь на дев’ять «спротезованих» плениць — дерев’яних брусів,
 без даху і без жодного захисного укриття, без підлоги тощо. А зсередини
 кропива і молоді деревцята вже у вікна зазирають. Реставраторів нема
 — від їх присутності залишилися хіба залишки тимчасового прихистку.
 І все це за кілька десятків кроків від сільської ради.

— Нині це наш великий біль, дуже великий, — погоджується сільський
 голова Кліщівни Михайло Ворона. — Але наразі нічого не робиться,
 щоб він минув. Реставрацію почали ще у 2008 році, добре, що хоч стіни
 звели. Бо вже у 2009-му не надійшло жодних коштів, як і в 2010-му.
 Ми сподівалися на цей рік… Робіт виконано десь на 140 тис. грн.,
 а ще 100 тисяч коштує проектна документація, яку виготовляло Державне
 науково-реставраційне управління Івано-Франківської області. Його
 очолює Петро Лисаківський. До кого ми лишень не зверталися. У вересні
 торік до нас приїжджав на збори і на той час заступник головного
 архітектора області Микола Капак — пояснював, що вибив фінансування
 ремонтно-реставраційних робіт церкви на 2011 рік і його внесуть до
 бюджету… Всі роботи виконувала коломийська фірма «Зодчий», яка реставрувала
 і найстарішу церкву Прикарпаття — Святого Духа в Рогатині. Покривати
 церкву Святого Миколая мають також гонтом. У 2009-му — до 300-річчя
 нашої церкви — я тричі їздив до Києва і звертався у Кабмін за допомогою.
 У відповідь — відписки, що нема грошей. Але ж ще 1982 року храм занесено
 до реєстру пам’яток архітектури національного значення, тож охороняти
 його і провадити ремонтно-реставраційні роботи можна виключно за
 кошти Держбюджету.


— А як громада? Бо ж кілька років тому і вас особисто як керівника
 села не оминула жорстка критика і журналістів, і навіть деяких селян?

— Селяни — народ терплячий. Але той терпець колись урветься. Ніхто
 і не сподівався, що все затягнеться на роки. Наміри ж були добрі.
 Бо церква щомиті могла завалитися — підвалини цілком прогнилі, храм
 стояв уже не на наріжних каменях, а на землі, і т. д. З 1938 року,
 як у селі освятили новий храм, то у дерев’яній вже відправ не було.
 

Думаю, що в її стінах нині збережено 60-70% старого дерева, а решта
 — «протези», тобто сучасні дерев’яні замінники. Маємо тільки надію
 на обласне керівництво. Церква ж кілька років без даху, просто неба.
 Стіни зведено без жодного цвяха — на спеціальних дерев’яних «замках».
 І це найбільша проблема, бо як зруйнуються замки — зруйнуються і
 давні церковні плениці. Свого часу у 2007 році, пригадую, люди мені
 переказали, що був архітектор з області — хочуть нашу церкву відреставрувати.

 Передали мені і візитівку. Читаю: заступник головного архітектора
 області заслужений архітектор України Микола Капак… Згодом ми кілька
 разів скликали громаду села, люди сподівалися, що церкву відремонтують.
 Було створено і районну комісію на чолі з першим заступником голови
 Рогатинської райдержадміністрації, яка визнала, що церква аварійна
 і потребує ремонту. Церковку Святого Миколая розібрали ще 2007 року,
 а у 2008-му вже розпочали реставраційні роботи. Але результат ви
 нині бачите. Фінансування припинили. Та робітники навіть свій робочий
 одяг та деякі інструменти залишили в селі, бо були переконані, що
 скоро повернуться. Наразі — тиша…

 

«Каламбур» отця Тараса

 

Парох церкви (нової) Святого Миколая у селі Кліщівні о. Тарас Федоренко
 від самого початку всі ламання списів — напругу від взаємних заперечень
 та звинувачень навколо намірів реставрувати національну пам’ятку
 — назвав «каламбуром» і однозначно підтримував добрі наміри ініціаторів
 збереження національної пам’ятки. Але, як нам видається, слово «каламбур»
 через кілька років виявилося грою не тільки слів, але й намірів загалом.
— Церква руйнувалася і пропадала, — каже отець Тарас. — Тож за роботу
 взялися охоче. А нині бачимо, що результату нема. То слово «каламбур»
 вже треба розуміти як злегковаження доброю справою. Нам всі відповідають
 одне: нема коштів. До кого ми тільки не зверталися. Бо власне саме
 ідея реставрації національної пам’ятки добра і потрібна. Люди в селі
 зберігають і давнє церковне начиння, і образи — чекають. Але я переконаний,
 що обраний шлях ремонтно-реставраційних робіт шляхом «протезування»
 не найефективніший.


…Нині Микола Капак, як він нам сказав, «вже цим не займається» і повідомив,
 що національною пам’яткою наразі опікується облдержадміністрація,
 зокрема управління культури. І також назвав основну причину тієї
 ситуації, яка виникла з церквою у селі Кліщівні — держава не виділяє
 коштів. Зрештою, ми не побачили бодай якоїсь перспективи і в листі-відповіді
 заступника голови ОДА Романа Іваницького за 21 травня 2010 року на
 запит одного з народних депутатів Верховної Ради України.

Віртуальні гроші — віртуальні результати

 

Виділення державних коштів на реставрацію чи охорону пам’яток національного
 значення в Україні стало хронічною проблемою не три-чотири роки тому.
 Цей ризик, на наше переконання, замовник робіт з реставрації церкви
 у селі Кліщівні змушений був би врахувати. Бо відкладення робіт на
 невизначений час — навіть через об’єктивні причини — є руйнуванням
 пам’ятки. Бо, як кажуть мудрі ґазди у такому випадку: не переконаний,
 що можеш завершити — радше не починай. Бо віртуальні гроші дають
 і результати віртуальні.


Почитаємо, як підтвердження сказаного, витяги з торішнього листа-відповіді
 заступника голови облдержадміністрації Романа Іваницького, в якому,
 окрім іншого, зазначається і таке: «у 2008 році на розробку проектної
 документації та виконання першочергових протиаварійних робіт освоєно
 350 тис. грн. коштів Держбюджету»; «кошти на 2009 рік передбачені
 не були»; «на провадження робіт у 2010 році пропонується освоїти
 405 тис. грн.» і т. д. Та все це тільки бажане, а дійсне — на горбі
 у селі Кліщівні. А тих, хто три роки терпляче очікує повернення церкви
 Святого Миколая у село, ще раз поінформуємо: замовником проведення
 ремонтно-реставраційних робіт свого часу виступило Головне управління
 будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства ОДА;
 документацію реставрації церкви на стадії проекту погодила Державна
 служба з питань національної культурної спадщини Міністерства культури
 і туризму України. А кошторисна вартість реставраційних робіт відповідно
 до проектно-кошторисної документації становить 2 млн. 519,5 тис.
 грн. Тож якщо роботи фінансуватимуть раз на три роки і в таких обсягах,
 як досі, то неважко порахувати, коли Святий Миколай повернеться у
 Кліщівню.


Як бачимо, пам’ятка потребує невідкладної уваги. І одним із шляхів
 її збереження, як на нас, може бути створення благодійного фонду
 порятунку. Таку добру практику вже мають українські греко-католицькі
 громади у сусідній Польщі.

Мені подобаєтьсяіншого користувача це сподобалося


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Новобудова знань

14:58 08 листопада 2018 року|Ольга МОНЧУК

Мисливська філософія

14:46 08 листопада 2018 року|Ігор НИКОРОВИЧ

Немає лиха без добра,

14:34 08 листопада 2018 року|Святослав ОТАМАН

Історія України як поле бою

10:28 08 листопада 2018 року|Іван ГАВРИЛОВИЧ

«Раскольніков» з Прикарпаття

10:06 08 листопада 2018 року|Ярема СРІБНАК

«Диверсантів» ліквідували, але…

17:03 07 листопада 2018 року|Ярема СРІБНАК

Коли громада і влада діють спільно…

17:00 07 листопада 2018 року|Євген МЕЛЬНИЧУК. Член спілки журналістів України.

Взявся за старе і знову попався

15:05 01 листопада 2018 року|Ярема СРІБНАК

«Богиня», «батько», соборність,

15:00 01 листопада 2018 року|Іван МОНОЛАТІЙ. Лілія ШОЛОГОН.