:Політика
28 грудня 2017 року.

Під політичною лупою

Василь Климончук: Україна має великий потенціал для розв’язання нинішніх проблем

Оксана ПРОЦЮК

Якими є найрезонансніші події і тенденції 2017-го, головні політичні успіхи і невдачі року, чи впроваджують в Україні реальні реформи (адже дехто вважає, що вони мають імітаційний характер), чи бореться влада з корупцією, які перспективи врегулювання збройного конфлікту на Донбасі й, звісно, якими є політичні перспективи і виклики 2018 року? На ці запитання відповідає доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології ПНУ ім. В. Стефаника  Василь Климончук:

 

— 2017 рік в Україні видався багатим на різні події, які були значимі як всередині країни, так і за її межами. Україна знову, як і в попередні роки після Революції гідності, була в полі зору світової громадськості. Передусім увага була прикута до військової агресії Росії на сході України. Всі намагання Росії здобути лояльність у міжнародних організаціях і світової громадськості задля скасування санкцій завершилися фіаско, і це можна вважати маленькою перемогою України та її дипломатії.

Міжнародною подією року, яка має значення для України, була інавгурація нового американського президента Дональда Трампа, що, як наслідок, стало початком російсько-американського діалогу з питань Донбасу. Якщо ж на продовження теми говорити про політику Росії щодо України, то вона залишається незмінною в негативному розумінні. Свідченням такого висновку можуть бути висловлювання президента Росії Володимира Путіна на традиційній заключній прес-конференції перед журналістами. і взагалі тема відносин України і Росії впродовж року дуже широка і потребує окремого обговорення. Єдиний і короткий висновок можемо зробити такий: конкретних намірів для покращення відносин з боку Росії ми не спостерігаємо.

Продовжуючи тему міжнародної політики, варто звернути увагу на українсько-польські відносини. Якщо за останні роки ми звикли вважати ворогом Росію, то до інших сусідів ставилися наївно добре і довірливо. За що й отримали несподіванку від Польщі, яка раніше називала себе «адвокатом України в ЄС». Відновлення в Україні історичної правди стало темою дискусії між країнами. Польщі не подобається вибір України щодо історичної пам’яті УПА. Хоча я не драматизував би ситуацію і вважаю, що її буде врегульовано методом діалогу та дискусій на рівні науковців, істориків, політиків та й загалом українців і поляків. Свідченням цього є недавній візит президента Польщі в Україну. Звичайно, велике значення для врегулювання непорозумінь відіграватиме політична сила, яка буде при владі в Польщі.

 Також варто згадати ще одного сусіда — Угорщину, яка чомусь вирішила, що може втручатися у внутрішню політику України. Все почалося з того, що випускники українських шкіл, де предмети викладають не українською мовою, не здатні подолати мінімальний бар’єр ЗНО з української мови. 70 відсотків випускників цих шкіл не склали зовнішнього оцінювання з української. Аби уникнути цієї проблеми, в Україні запровадили закон «Про освіту», згідно з яким усі школи в Україні, де навчаються національні меншини, плавно перейдуть на викладання державною мовою. Саме через цей логічний крок України на нас образилася Угорщина, а також — Польща, Румунія і Болгарія. Важливо, що Венеціанська комісія стала на бік України і вважає це рішення законним. Однак це не заспокоює наших сусідів, які відверто шантажують українську сторону. 

Аналізуючи тему зовнішньої політики, варто згадати значимі події року, а саме: травневий пісенний конкурс «Євробачення» в Києві та найбільш знакову — підписання 11 червня угоди щодо безвізового режиму з Євросоюзом. Ця подія сприяє українцям у виборі нових можливостей і перекреслює бюрократичні перипетії, які виникали навколо питання відкриття віз.

Дуже важливе питання внутрішньополітичного життя України — це впровадження реформ. До реформування нашого суспільства прикута увага світової громадськості, міжнародних інституцій, які відіграють надзвичайну роль у фінансуванні та підтримці нашої держави в умовах російської військової агресії та в просуванні України до Європейського Союзу. Слід зазначити, що впровадження реформ у країні та боротьба з корупцією — одна з чільних вимог Майдану під час Революції гідності. 

Ми уже згадували закон України «Про освіту», не менш важливі й закони про медичну і пенсійну реформи. Впровадження судової реформи та обрання нового за відповідними критеріями складу Верховного суду України створюють враження позитивних змін у державі. Однак в українській дійсності не зовсім все так, як хотілося би. Адаптація нового законодавства потребує певного часу та відповідних умов, яких в Україні нині немає. Тому у реформах та законодавстві є багато недосконалостей, які іноді створюють враження імітації реформ, а не справжніх перетворень. Також значення має і людський фактор, тобто небажання змін та реформ населення певної категорії.

Велике завдання, яке стоїть перед новоствореною після Майдану владою, — це боротьба з корупцією. Для цього створено Національне антикорупційне бюро та Національне агентство з питань запобігання корупції. Але, на жаль, у відносинах єдиної антикорупційної структури виникли проблеми, які стали публічними. Ми побачили не зовсім ефективне втручання у конфлікт Генеральної прокуратури. Подія набула міжнародного резонансу, і тим самим вона підважує авторитет України як правової держави.

Відповідно така дискусія між силовими структурами викликала певну негативну реакцію у суспільстві, яке і так невдоволене діями прокуратури, судів, правоохоронних органів щодо розкриття злочинів після Майдану. Резонансні вбивства і замахи на відомих політиків, журналістів, громадських діячів, безкарність дій депутатів-корупціонерів створюють атмосферу недовіри до влади, популізму та загальної соціальної напруги, що часто використовують різні політичні опоненти, послаблюючи цим цілісність держави.

Епопея з Саакашвілі — затримання та звільнення українського і грузинського політика — стала найбільшим політичним шоу року. Штурм кордону, позбавлення громадянства, співпраця з Курченком та російськими спецслужбами і в підсумку — звільнення. Все це ще раз підтверджує наявність проблем у силових структурах та слабкість внутрішньої безпеки держави. Проблема нині не в Саакашвілі, а в стані політичного життя країни загалом, адже вимоги про антикорупційний суд, про скасування депутатської недоторканності, виборчої реформи залишаються актуальними для протестних дій, які вже мають певну тяглість у суспільстві.

Тепер — щодо основних політичних перспектив і викликів у 2018 році. Звичайно, на першому місці — це припинення війни на сході України. Для цього потрібні великі зусилля як світової громадськості, так і спершу української влади й суспільства загалом. Звичайно, основна проблема полягатиме у бажанні Росії припинити військову агресію, але, на жаль, судячи з останніх подій, ми цього не спостерігаємо. Єдине, що може вплинути на послаблення агресії — це вибори президента у Росії, оскільки Путіну, як кандидату, захочеться виглядати в очах своїх виборців «миротворцем». 

2018 рік в Україні буде підготовчим для парламентських та президентських виборів 2019-го. Це і буде основним мотивом і спонуканням Президента, влади, парламенту до рішучих дій у боротьбі з корупцією, проведенні реформ, завершенні тих справ, які були обіцяні після Революції гідності. Хотілося б у це вірити і бачити, що так і буде.

Не треба забувати, що внутрішній стан країни залежатиме і від зовнішніх викликів, адже світ швидко глобалізується і можливі кардинальні зміни у відносинах між державами.

Також хочу зазначити, що Україна має великий потенціал для розв’язання тих проблем, які є в нашому суспільстві, але для цього потрібні великі зусилля всіх, і передовсім кожному треба починати із себе.

Мені подобаєтьсяАліса Мудрицька, Василь Мосійчук і 3 інші це подобається


3 (2 голосів)

Без коментарів

Інші публікації тематики

Вибори в ОТГ – під загрозою

13:36 16 серпня 2018 року

Ключі до успіху

12:44 02 серпня 2018 року|Ксеня ЛІЩИНСЬКА.

Кредо розвиненої держави

12:16 02 серпня 2018 року|Записав Андрій БОГДАНІВ.

Прикарпатським ОТГ допоможуть залучати інвестиції

16:29 17 липня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

Головна увага – зверненням громадян

15:21 17 липня 2018 року|Наталія РОМАНЕНКО

Амбітна мета Романа Крутого —

13:13 12 липня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

Багатогранний талант

14:30 05 липня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

Новий курс України: який він?

10:43 21 червня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

З високою відповідальністю

16:23 14 червня 2018 року|Ксеня ЛІЩИНСЬКА