Політика:Наші інтерв`ю
05 липня 2018 року.

Багатогранний талант

Оксана Тебешевська: На Донбасі я ніде не відчувала якогось дискомфорту чи ворожості

Оксана ПРОЦЮК

В інтерв’ю для газети «Галичина» депутат Івано-Франківської обласної ради (фракція ВО «Свобода»), заслужений учитель України, письменниця, кавалер ордена Княгині Ольги III ступеня, лауреат обласної педагогічної премії імені Мирослава Стельмаховича та обласної літературної премії імені Марійки Підгірянки Оксана Тебешевська розповіла, що для неї означають відвідини прифронтових міст на Донбасі, як вона допомагає відновлювати зруйновані на Луганщині і Донеччині бібліотеки, звернула увагу, що там важче бути українським патріотом, аніж тут, що тим людям потрібна підтримка; пояснила, чому на 27-му році незалежності українська мова й далі потребує захисту, наголосивши, що чия мова, того й влада; поінформувала, що робить як депутат обласної ради задля поширення націоналістичних ідей, а також підкреслила, що спорт — це не тільки фізичне здоров’я, а й найкращий спосіб зміцнити волю, загартувати дух.

 

- Пані Оксано, Ви бували у прифронтових містах Донбасу з презентаціями своїх книжок. Як там сприймають українських націоналістів?

— На Донбасі я була в прифронтових містах Костянтинівці, Дружківці, щодня мала по кілька зустрічей з людьми різних категорій — з учнями, вчителями, студентами, читачами масових бібліотек, працівниками управління освіти, культури, методистами, письменниками, побратимами і посестрами з місцевих організацій ВО «Свобода». Кожен свій виступ починала словами: «Я приїхала до вас з Бандерівського краюѕ» Можливо, зацікавлені люди приходили на презентації, але я ніде не відчувала якогось дискомфорту чи ворожості. Навпаки, учасники зустрічей виявляли неабияку зацікавленість моєю творчістю — і поезією, і прозою, і піснями. З педагогами обговорювали мої навчально-методичні книжки, сучасний стан освіти. Було багато запитань про наш край, його минуле, яке, як відомо, совєтський режим подавав неправдиво і спотворено, про політичну ситуацію в Україні. Звичайно, не обминули й теми московсько-української війни. 

З великою приємністю згадую участь у Х Олексиних читаннях, виступ з доповіддю «Аспекти мовної ідентичності українців у творчій спадщині Олекси Тихого» на Міжнародній конференції до 90-річчя цього великого донеччанина, педагога, невтомного борця за український Донбас, в’язня совєтських таборів, яка відбулася у Дружківці. 

Але, звісно, окрім війни, на Донеччині гостро стоїть і проблема мовна. Дається взнаки відсутність цілеспрямованої державної політики щодо утвердження української мови як державної.

- Що означають для Вас ці поїздки на схід?

— Це поїздки за покликанням душі, з Богом і Україною в серці. Я розуміла й розумію, що там важче бути українським патріотом, аніж тут, що тим людям потрібна підтримка. То є мій невеличкий внесок у боротьбу за українську Україну, за українське майбутнє. і ще. Це своєрідна демонстрація того, якими ми, бандерівці, є насправді. А власний приклад — то найкраще переконання.

- Відомо, що Ви допомагаєте відновлювати зруйновані на Луганщині і Донеччині бібліотеки. Які книжки надсилаєте туди? Чим керуєтеся при підборі бібліотечки?

— За останні п’ять років більше двох тисяч книжок я подарувала шкільним, сільським та міським бібліотекам різних населених пунктів України, але, безперечно, найбільше їх отримали бібліотеки на сході, зокрема ті, які були зруйновані війною. Вважаю це своїм неписаним обов’язком як учительки, громадянки, письменниці. Недавно, наприклад, такі бібліотечки отримали жителі донецьких сіл Званівка та Олександро-Калинове. Надсилаю туди тільки українські книжки. Це художні твори, у тому числі й мої, навчальні посібники, пісенники. Багато дитячої літератури. Якраз із літературою для дітей, журналом «Дзвіночок» допомагають редактор часопису письменниця Леся Пилип’юк і голова обласної ради Олександр Сич.

Підбираю високохудожні твори з українським змістовим наповненням, серед яких багато книжок прикарпатських письменників. Хочеться, щоб в усій Україні знали про наш чудовий край, його людей, щоб врешті розвіяти той міф про нас, західняків, який вбили в людську свідомість за часів совєтської влади.

- Також відомо, що Ви організували поїздку школярів з Костянтинівки на Донеччині на Прикарпаття на час різдвяних канікул. Як сприймали діти галицькі звичаї і обряди, чи було їм у нас комфортно?

— Різдвяні свята на Прикарпатті організовувала для дітей Донеччини наша обласна організація «Свобода» разом зі «свободівцями» Косова, Коломиї та Верховини. Я була з дітьми з Костянтинівки у Верховині. Звичайно, для них багато що було новим і незвичним, але, думаю, перебування в Гуцульському краї, відвідини богослужінь у храмі, чудових музеїв у Верховині і Криворівні, уроки ткацтва й бісероплетіння, приготування святвечірніх страв, колядування, цікаві зустрічі запам’яталися донеччанам. Про це свідчать і подячні листи-повідомлення, які дотепер надходять від цих дітей. Ми стали добрими друзями. Такі акції дуже потрібні.

- Нещодавно Ви побували в українському ліцеї румунського міста Сігет, куди відвезли понад тисячу книжок українських авторів. Що означає для Вас популяризація українського слова в світі?

— У Румунії в українському ліцеї в Сігеті я побувала разом з делегацією викладачів ПНУ ім. В. Стефаника. Цю поїздку організував директор івано-Франківського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Віталій Кодря. Ми привезли понад тисячу українських книг, зібраних студентами, бібліотекарями, учнями, небайдужими людьми. У ліцеї побували на чудовому літературно-мистецькому дійстві, присвяченому Тарасові Шевченку, чиїм ім’ям названо навчальний заклад, мали можливість поспілкуватися з педагогічним колективом. У Сігеті та декількох прикордонних селах споконвічно жили українці. Це не діаспора. Тому дуже важливо допомагати цим людям і надалі зберігати українські мову, звичаї і традиції, культуру. і так показувати світові нашу самобутність, бо всім відомо, що в багатьох (якщо не в у всіх!) країнах Європи ще й досі нас ототожнюють з російським простором. 

- Упродовж років Ви організовуєте багато історико-краєзнавчих, літературно-мистецьких заходів та різноманітніѕ спортивні турніри і змагання. Чим приваблює Вас ще й така діяльність?

— Таких заходів, проведених і в Голині, і в Калуші, і в Рожнятові, і в Івано-Франківську, справді не злічити. Це конференції, зустрічі з цікавими людьми, презентації нових книжок українських авторів, відзначення історичних дат, віча, години пам’яті, відкриття меморіальних дощок і т. ін. Ось, наприклад, кілька днів тому ми, а це «свободівці» Калуша і Калущини, Рожнятівщини, Бучаччини (Тернопільська область), провели низку заходів із вшанування сотника УПА, командира ТВ «Магура», крайового провідника ОУН Ярослава Косарчина — «Байрака», який народився у селі Нагірянці (тепер у межах Бучача), діяв на Калущині, а загинув з побратимами у Сваричеві (Рожнятівщина), де встановлено пам’ятний Хрест. На місці загибелі героїв-повстанців отці відправили панахиду, відбулося віче пам’яті, а в Калуші ми провели цікаві історико-краєзнавчі діалоги «Бучач. Сваричів. Калуш: Ярослав Косарчин (псевдо «Байрак») — сотник УПА, крайовий провідник ОУН «Карпати», поклали квіти до меморіальної дошки «Байраку», побували на вулиці його імені. У заходах взяли участь родичі героя зі Львова — Микола Косарчин та Остап Гишка з сином та онукою, які розповіли багато цікавого й невідомого про Ярослава. 

А спортивні турніри — то вже ціла історія. Почну з того, що з дитинства люблю спорт. Колись і легкою атлетикою займалася, і волейболом, і лижним спортом. Тепер беру участь у різних змаганнях із шашок. Вважаю, що спорт — це не тільки фізичне здоров’я, а й найкращий спосіб зміцнити волю, загартувати дух. Спорт — це життя! Ось недавно у Голині ми провели уже третій міжрайонний турнір з волейболу пам’яті Євгена Коновальця. Цікавим і напруженим партіям передувало урочисте відкриття змагань, під час якого ми розгорнули нову сторінку життя і діяльності цього славного українця. 

Також постійно долучаємося до проведення всеукраїнських шахових турнірів пам’яті Степана Бандери та Олекси Гірника в Калуші. Важливо, що в таких змаганнях бере участь молодь. Це пропаганда здорового способу життя і змістовного дозвілля, що дуже важливо тепер.

- Недавно Ви взяли участь у Всеукраїнському громадському форумі «За українську мову» і пікетуванні Кабінету Міністрів учасниками цього форуму. Чому, на Вашу думку, на 27-му році незалежності українська мова й далі потребує захисту? Що може дати цей форум у практичній площині?

— Чому потребує захисту наша мова? Та тому, що вона стала пасербицею у своїй оселі, на своїй землі. Немає у нас україноцентричної, україноорієнтованої влади. Як з покоління в покоління знищувалося все українське, так знищується й нині. Засилля московської мови спостерігається і в державних структурах, і в інформаційному просторі, і в сфері обслуговування. А чия мова, того й влада! Пригадуєте, як писав Тодось Осьмачка? «Рідна мова є для людини фактично найсильнішою зброєю для боротьби за національне і культурне визволення». Тому використовуймо цю зброю! Не маємо права мовчати. Треба писати про це, всюди говорити, організовувати мітинги, протестні акції та ось такі форуми на захист своєї мови. Ми у своїй державі, і наша мова — українська! Мимоволі згадую слова Бориса Грінченка: «Якщо хочете чогось досягти, демонструйте силу; інтелектуальну, духовну, моральну, силу зброї, силу своєї культури». А в нас ця сила є!

- Як депутат обласної ради розкажіть докладніше про свої напрацювання, ініціативи тощо.

— Як і мої побратими та посестри з фракції ВО «Свобода», всю свою діяльність я спрямовую на розбудову Української держави, на поширення націоналістичних ідей, на допомогу людям у вирішенні їхніх проблем. 

Була ініціатором винесення на сесії звернення до Кабінету Міністрів щодо прийняття Державної програми забезпечення житлом дітей-сиріт (30 червня 2017 року); звернення до Верховної Ради України щодо проголошення 2018-го Роком «Просвіти» в Україні, а також щодо статусу міста Галича як унікальної історико-археологічної пам’ятки всеукраїнського значення.

На засіданнях президії обласної ради, комісій (освітянської, екологічної), сесіях порушувала низку таких важливих питань, як внесення змін до перспективного плану формування територіальних громад області; неправомірне закриття навчальних закладів; збереження шкільних бібліотек; новий закон про освіту і мовне питання в ньому; діяльність «Просвіти» як об’єднувальної сили української спільноти; будівництво школи у селі Боднарові Калуського району; робота обласної прокуратури щодо запобігання правопорушенням та поширення правових знань серед молоді; про необхідність внесення соціального пакета до угод між громадами і товариствами, яким надається дозвіл на користування надрами; про стан доріг, якість пасажирських перевезень в області та ін.

Подала понад двадцять запитів та звернень до Івано-Франківських обласної ради, міської ради, обласної держадміністрації, Калуської районної ради, Голинської сільської ради, Служби автомобільних доріг в області. Провела низку зустрічей із жителями сіл Голинь, Пійло, Тужилів, Новиця. Оформила документи для отримання адресної матеріальної допомоги на лікування 38 онкохворим та інвалідам. За моїм клопотанням з обласного бюджету виділено кошти для добудови Новицького НВК Калуського району, заміни дверей у Пійлівській школі. 

Вважаю найпершим обов’язком кожного з нас допомогу нашим хлопцям-захисникам, пораненим бійцям. Тому, скільки можу, передаю на передову і книжки, і продукти харчування, і предмети гігієни. Бібліотекам дарую не лише книжки, а й річні передплати на періодику. Цього року п’ять шкільних бібліотек (Голинь, Пійло, Новиця, Тужилів, Добровляни) отримують журнал «Дзвіночок», Голинська сільська бібліотека — «Галицьку Просвіту» та «Всеукраїнське об’єднання «Свобода», Калуське ВПТУ, Костянтинівська гімназія та школа №3 на Донеччині — «Незбориму націю».

- Днями народний депутат України, «свободівець» Михайло Головко закликав парламент проголосувати за Антиолігархічний пакет законів. Наскільки реально, на Вашу думку, що чинний парламент підтримає такі законодавчі ініціативи «свободівців»?

— Ці законопроекти треба ухвалювати негайно, бо саме олігархічний режим гальмує розвиток економіки, що призводить до крайнього зубожіння населення. Добре знаємо, який тепер склад парламенту, тому запитання Ваше майже риторичне. За що треба голосувати? За повернення капіталів із офшорів, за ліквідацію схем виведення грошей з України, за заборону приватизації стратегічних підприємств, продажу землі, за деолігархізацію секторів електрогенерації і т. д. Ось тут і повинно виявитися справжнє обличчя кожного з депутатів — служить він народові чи олігархам? 

«Свобода» застосовує всі засоби громадянського тиску на владу, яка має якнайшвидше ухвалити Антиолігархічний пакет законів.

- Попри те, що президентські вибори відповідно до закону повинні відбутися 31 березня 2019 року, а парламентські — 27 жовтня 2019-го, відчувається, що партії вже ведуть активну підготовку. Чи готується «Свобода» до виборів?

— «Свобода» бере участь у всіх виборах і завжди посилено до них готується, але якогось затишшя у міжвиборчий період у нас ніколи немає — ми працюємо постійно, захищаючи інтереси людей, відстоюючи наші цінності, розбудовуючи Українську державу.

- Також Ви є авторкою низки поетичних, прозових книжок, збірника пісень, багатьох навчальних посібників. Що нового з’явилося у Вашій творчій теці? 

— Рік, що минув, був успішним у цьому плані. Я завершила й видала історико-краєзнавчу працю «Піснею доля мережана» (у 2-х книгах), а також побачив світ збірник наукових пошуків, розвідок, рецензій, відгуків, есеїв, нарисів «На обріях Слова», який став «Книжкою року-2017» на Прикарпатті у номінації «Критика».

 

 

Мені подобаєтьсяАліса Мудрицька і 2 інші це подобається


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Ключі до успіху

12:44 02 серпня 2018 року|Ксеня ЛІЩИНСЬКА.

Кредо розвиненої держави

12:16 02 серпня 2018 року|Записав Андрій БОГДАНІВ.

Прикарпатським ОТГ допоможуть залучати інвестиції

16:29 17 липня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

Головна увага – зверненням громадян

15:21 17 липня 2018 року|Наталія РОМАНЕНКО

Амбітна мета Романа Крутого —

13:13 12 липня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

Новий курс України: який він?

10:43 21 червня 2018 року|Оксана ПРОЦЮК

З високою відповідальністю

16:23 14 червня 2018 року|Ксеня ЛІЩИНСЬКА