Людина:Наші інтерв`ю
21 листопада 2013 року.

Віталій ПРОКОПІВ: Щоби бути здоровим, потрібно передусім мати здорові думки

Іван ГАВРИЛОВИЧ

Віталій ПРОКОПІВ

Мій співрозмовник — лікар не зовсім звичайний, хоча й закінчив медичний ВНЗ, здобув спеціальність невролога. Після того Віталій ПРОКОПІВ із власної ініціативи взявся опановувати ще й східну медицину. Вивчив точковий масаж шіацу, засвоїв основи рефлексотерапії. У фаховому становленні дуже допомогли Віталієві Михайловичу знання, що набув з інеології — науки, яка вивчає інформаційно-енергетичний обмін у Всесвіті, взаємозв’язок і взаємодію людини з усіма живими об’єктами. Він виступає перед зацікавленою аудиторією з лекціями про засади здорового способу життя. Я попросив Віталія Прокопіва, викладача Української академії цілительства, ознайомити читачів «Галичини» з тими рецептами здоров’я, які він не втомлюється пропагувати і які покладено в основу його власного способу життя й лікарської практики.

Наші слова й думки повертаються до нас...

- За вікном — ХХI століття. Його шалений ритм з надлишком негативної інформації, стресових ситуацій, «швидким харчуванням», споживанням продуктів, вирощених і щедро «присмачених» з допомогою різної «хімії», забруднене довкілля постійно накочується на людину. Невже можливо в таких умовах залишатися здоровим?

— Негативних чинників нині, звичайно, більш ніж достатньо, проте багато залежить і від того, чи сповна ми усвідомлюємо власну відповідальність за своє здоров’я. Відповідальність ця виявляється в наших діях, вчинках, думках і словах. Запитайте пересічну людину, як їй живеться, і я певен, що більшість із нас на таке запитання відповість: «Аби не гірше». А чи знаєте ви, що саме слово «гірше» несе в собі негативну енергію, яку мовець випромінює у Всесвіт? і ця невидима енергія до нього неодмінно повернеться, тому що кожна людина налаштована на якусь частоту енергетичної вібрації. За вселенським законом гармонії, або за законом відповідності, до людини приходить назад те, що вона випромінює. Навіть мої негативні думки, що я випромінюю навколо себе, можуть повернутися до мене якоюсь особистою проблемою чи захворюванням, які є Божими знаками. 90% людей взагалі не визначили для себе духовних життєвих цілей, а у своїй повсякденній поведінці керуються лише елементарними потребами й бажаннями (як-от поїсти чи поспати) — і це найбільший гріх. У грецькій мові гріх називають «амартія», що, власне, у дослівному перекладі й означає «відсутність вищих цілей».

- Отож маємо поставити перед собою якусь позитивну ціль і робити все, що допоможе досягти її?

— Для кожного з нас діє закон вибору, який ми робимо і по сто разів на день. За законом відповідності, людина притягує до себе саме те, чого вона найбільше заслуговує в житті — залежно від її позитивних чи негативних думок. Тому кожному належить усвідомити: чому я живу так, а не інакше, чого хочу в житті, чому саме цього хочу і як цього досягти. Звичайно, я хочу чогось кращого завтра, ніж маю сьогодні. Проте задля цього я не повинен боротися із сьогоднішніми обставинами, які, мовляв, перешкоджають мені здійснити свій задум, а повинен ставати морально кращим, покладаючи відповідальність за досягнення життєвої мети цілком на самого себе. Це і буде моє духовне зростання. Піднімати свою цінність потрібно передусім працею над розвитком особистості, самоосвітою.

«У розмові з пацієнтом
ми разом шукаємо істину»

- Те, що ви, Віталію Михайловичу, наразі говорили про причини виникнення захворювань, більше нагадує сентенції філософа чи духовної особи, ніж погляд лікаря на проблему... 

— Вважаю, що в людини має настати легкість, ясність у думках і почуваннях після розмови як з духівником, цілителем, так і зі звичайним дільничним лікарем. Якщо ж цієї ясності немає, то, очевидно, в тій розмові не було істиниѕ Особисто я у своїй лікарській практиці сповідую постулат, що людина є духовною істотою, наділеною матеріальним тілом, а не матеріальною субстанцією, наділеною душею. Тобто вона має і фізичне тіло, і водночас — тонкі польові структури, що формують її ауру, має сім енергетичних центрів — чакр (два центри в голові, по одному — в шиї, в ділянках грудної клітки, живота, тазу і статевий). Фізичне самопочуття людини великою мірою залежить від стану її душі. Душа може переживати, ненавидіти, ревнувати, плакати, проклинати, це впливає і на стан вашого фізичного тіла.

- Як ви ставитесь до нарікань на кшталт: «Дістала мене моя робота, а особливо — мій начальник. Мене болить голова від його постійних причіпок. Очі б мої його не бачили»?

— Ясна річ, що негативно. Бо потім і справді для цього чоловіка чи жінки головний біль стає повсякденною проблемою, переходить у стадію хронічної недуги. Погіршується й зір. Люди часто отак мимоволі програмують для себе те, чого вони не хотіли б мати, — і отримують саме те, небажане.

У наведеному прикладі начальник говорить підлеглому неприємні слова, які того дратують. Вони є інформацією, що «б’є» насамперед по грудній клітці — саме в цій ділянці у людини може невдовзі з’явитися відчуття важкості. Але це за умови, що шефове зауваження працівник сприймає саме як образу. Та задумаймося, що таке для нас «образливі речі». «Ти мене щойно образив», — мовимо комусь і чуємо у відповідь: — «Я тебе не ображав — я тобі просто це сказав».

Відчуття ж важкості в ділянці грудної клітки мине завдяки, скажімо, кількагодинному перебуванню людини на лоні природи — у лісі, на березі річки. Допоможе «відпустити» від себе «синдром ображеного», звичайно, і ваша щира молитва у церкві. Якщо ж нічого не робити, то відчуття незаслуженої образи може й посилитись — особливо коли гостру, але несправедливу критику шеф адресував вам при всьому колективі. Посилення того відчуття означає, що енергетичний центр грудної клітки заблоковано й зупинився вихід енергії з нього. інакше кажучи, якщо важкість на душі залягає надовго, то в людини настає застій енергії, хоча електрокардіограма й рентгенівський знімок показують наразі відсутність у пацієнта якихось патологічних змін в органах грудної клітки. Вслід за енергетичним починається венозний застій, активізується несприятлива для організму флораѕ У нас на слизових оболонках внутрішніх органів, на шкірі є збудники абсолютно всіх хвороб. інша річ, що від одного й того самого збудника одна людина занедужує, а інша — ні...

- У чому, справді, тут причина?
 

— В тому, як ми реагуємо на подразники із зовнішнього світу. Причина ця, так би мовити, — на рівні душі людини. Від того самого збудника інфекції хтось не відчув навіть легкого занедужання, другий — кілька разів пчихнув, а інший — померѕ Представники ж традиційної медицини, виявивши в людини, скажімо, бронхіт, часто безуспішно борються зі збудником, бо не усвідомлюють того, що справжню причину недуги слід шукати в стані енергетичних центрів людини, тобто в стані її душі. Отже, до визначення тактики лікування хвороби підходити потрібно завжди індивідуально. В одному випадку для вилікування гострого бронхіту достатньо народних засобів — малини й калини, але трапляється, на жаль, і так, що хвороба переходить у хронічну форму — бронхоспазми, а відтак — у бронхіальну астму. Коли в людини є постійний застій енергії на рівні грудного відділу хребта, то цей застій і зумовлює захворювання.

- Ви стверджуєте про залежність між виникненням хвороби і станом душі людини. Невже це стосується і дітей, у яких, на відміну від дорослих, ще такі чисті душі, але які так само хворіють?

—  Є таке поняття, як єдина енергія сім’ї. В тому розумінні, що один із членів сім’ї мимоволі забирає енергію у другого. Наприклад, дружина гостро переживає сварки з чоловіком, образи від нього і через те відчуває постійну важкість на душі. З цієї причини у неї заблоковано енергетичні центри. Позитивну ж енергію, якої їй бракує, жінці найпростіше взяти (хоч вона сама про це й не здогадується) у дитини з її відкритою і чистою душею. Обійме свою кровинку — і від того мамі одразу стає легше. Жінці простіше взяти енергію в дитини, ніж у Всесвіту, бо в такому разі їй довелося б змінити свої внутрішні переконання. У кожній сім’ї відбувається обмін енергією між батьками і дітьми, що особливо відчутний між мамою і старшим сином, між татом і старшою дочкою. Тож якщо мама постійно відчуває важкість на рівні грудної клітки, то і в дітей появляється подібна до цієї важкість, яку вони хочуть викашляти. Тоді будь-яка негативна флора чіпляється до малих дітей, вони часто хворіють на застудні недуги. Це вже потім у них виробляється і «вмикається» імунітет.

- А такий приклад. У класі відчинили кватирку — і від потоку свіжого холодного повітря, як можна припустити, один із двох десятків учнів захворів і наступного дня не прийшов до школи... 


— Пояснити таку ситуацію можна досить просто: якщо від матері важкість на душі передається дитині, то і в неї органи починають вібрувати в іншому енергетичному режимі, аніж той, що відповідає роботі здорового органу. Тоді найчастіше і уражає його збудник застудної інфекції.

«Маємо часом переступати через себе...»

- Постійні стреси, негативні враження, нервово-психологічна перевтома... Як же, Віталію Михайловичу, за таких умов можна зберегти своє здоров’я?

— Передусім наголошу ось на чому. Якщо ви постійно думаєте про негатив, то тим самим і постійно перебуваєте в ньому. Ви перебуваєте саме там, де перебувають ваші думки.

- Думки ж наші часто пов’язані з людьми, що далеко не завжди приємні для нас...



— Неприємні, як ви сказали, люди з погляду східної філософії даються нам у житті для кращого засвоєння його уроків. Для того, щоб ми, так би мовити, переступали через себе, через своє небажання спілкуватися з ними і шляхом нелегких дискусій, переконування їх у хибності їхніх поглядів і вчинків ставали кращими й самі. Якщо ж ми починаємо ненавидіти, проклинати тих людей, якщо з ними пов’язуємо причини наших переживань, то це свідчить про те, що першого духовного уроку ми не засвоїли. і тоді нам дається другий урок — для цього Провидіння посилає нам людей, що можуть викликати у нас реакцію ще гіршу, ніж у першому випадку. Реакцію, наслідком якої може стати наше фізичне занедужання. Неспроста ж кажуть: хвороба — не кара Божа, а розмова з Богом.

- І як ви допомагаєте тим пацієнтам, причини хвороб котрих бачите якраз у неготовності належно приймати й адекватно реагувати на духовні уроки Провидіння, у невмінні правильно будувати свої стосунки з оточенням?

— На моє переконання, сучасний лікар повинен лікувати не тільки наслідки, а й причини хвороби — і це передусім. Тож передусім стараюся з’ясувати в розмові з пацієнтом передісторію його недуги — скласти для себе її докладний анамнез. Якщо хвороба на початковій стадії, то ще не пізно порекомендувати пацієнтові, що саме він має робити для усунення її причин. А ці причини, як я вже казав, кореняться в стані душі людини. Одужання пацієнта великою мірою залежатиме від його віри в мої рекомендації і дотримання їх. Справжній лікар, як і священик,  завжди прагне допомогти людині. Проте може допомогти їй лише в такій мірі, в якій вона готова до цього, — не більше. А виробити в собі таку готовність дадуть змогу саморегулювання й саморозвиток — це має бути змістом повсякденної роботи людини над собою.

Серед моїх рекомендацій пацієнтам для зцілення їх на духовній основі — лікування словом, тією ж молитвою, що дуже помічне. Я пропоную їм щодня практикувати сповідь удома на додаток до власне християнської сповіді в церкві перед священиком, яка, зрозуміло, не може відбуватися так часто і яка має більше обрядовий характер. Згадайте все, що відбулося з вами за день, зокрема і всі неприємності, які вас спіткали, згадайте тих людей, зустрічі й спілкування з якими викликали у вас негативну реакцію. Їм ви маєте простити й водночас попросити у них вибачення. Бо ви повинні визнати, що саме вібрації ваших енергетичних центрів «притягнули» до вас отих людей та небажані обставини, в яких ви опинилися. Тож подумки «відпустіть» їх «за двері» свого помешкання. Або уявіть собі знову ж таки річку й «посадіть» пов’язаних для вас із негативом людей та обставини у човен і «відпустіть» униз за течією. Така сповідь має тривати від півгодини до півтори.

Не доводьмо своє тіло
«до ручки»...


- Віталію Михайловичу, як би ви стисло сформулювали суть концепції здоров’я, котру пропагуєте серед пацієнтів?

— Є дві абсолютно різні категорії людей — ті, які хочуть лікуватися, і ті, які хочуть бути здоровими. Саме ж поняття здоров’я — це, за визначенням ВООЗ, не просто відсутність у людини хвороби, а система повного благополуччя людини: соціального, психологічного, фізичного. Я як лікар бачу залежність здоров’я людини від стану її енергетичних центрів, від її думок, наявності в неї життєвих цілей. Бо щоб бути здоровим, потрібно передусім мати здорові думки. Людина повинна чітко з’ясувати для себе, чого вона насправді хоче — підтримувати своє здоров’я в нормі чи лікуватись від якоїсь хвороби.

Візьмімо хоча б наше харчування. Годі й говорити про його безсистемність і нерегулярність для багатьох із нас: зранку — кава з канапкою, в обід на роботі — що доведеться, а ввечері — нашвидкуруч зварені магазинні пельменіѕ Нині наша їжа дуже відрізняється від тієї, що люди споживали, скажімо, у 60-х роках минулого століття. Бо важко підібрати для свого щоденного меню харчові продукти, які б не зазнали на тій чи іншій стадії виробництва більшого чи меншого впливу «хімії» — міндобрив, пестицидів, гербіцидів, барвників, консервантів. Ясна річ, для нейтралізації того негативного впливу важливо, щоб у меню були продукти екологічно чисті, багаті на вітаміни та мікроелементи, які маємо вживати і додатково — аби не доводити свій організм до необхідності приймати ліки.

Наголошу й на такому моменті. Поліпшенню стану вашого шлунково-кишкового тракту та печінки сприятиме вживання щодня достатньої для організму кількості води — з розрахунку 30 мл на кілограм ваги людини. Завдяки дотриманню цієї нескладної рекомендації у моїх пацієнтів поліпшувалась робота шлунку, припинялися болі в суглобах. Маю на увазі саме питну воду, а не каву, чай, фруктовий сік. Бо для переробки їх на звичайну воду, необхідну для забезпечення життєдіяльності організму, йому доводиться затрачати додаткову енергію. Парадокс у тім, що людина — єдина серед усіх живих істот може пити все, крім води. Тож не дивуймося, що багато з нас мають проблеми, пов’язані з обміном речовин.

Веду до того, що здоров’я людини залежить передусім від неї самої, а не від лікаря, котрий уже по можливості усуває наслідки нездорового способу життя пацієнта. Тим часом не один із нас сам доводить своє тіло до ручки, а після того, як сумно жартують медики, приносить його на руках до лікаря: робіть з ним що хочете, лишень допоможіть мені! А лікар може, скажімо, зняти пацієнтові набряк підшлункової залози, але аж ніяк не розв’яже проблеми його способу життя.

- Знаю, що в своїй лікувальній практиці ви застосовуєте й аромотерапію, кольоротерапію...


— При лікуванні певних захворювань використовую ту ознаку, що сама людина інтуїтивно відчуває, який колір їй найбільше підходить. А він залежить від стану її енергетичних центрів, котрих у людини — сім, як і барв у спектрі веселки. Якщо ви, наприклад, потерпаєте від захворювань шлунково-кишкового тракту, то надаєте перевагу жовтому кольору, якщо маєте проблеми із шиєю — голубому, із грудною кліткою — зеленому. Рекомендую своїм пацієнтам оздоровлення й засобами аромотерапії. Цей метод дійшов до нас із сивої давнини — ще шість тисяч років тому його застосовували лікарі Близького Сходу, Давнього Єгипту, індії. Базується він на використанні ефірних олій рослин. Сподіваюся, ще буде нагода розповісти і про ці методи інформаційно-енергетичної, або, як її ще називають, вібраційної медицини читачам «Галичини».

Мені подобається3 інші це подобається


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

«Принцеса» з Чернева

10:01 08 листопада 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

«Бандерівський стандарт»

13:10 25 жовтня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Книжне поле Яреми Гояна

17:20 09 жовтня 2018 року

...І стихія гуцульського характеру

15:51 02 жовтня 2018 року|Василь БАБІЙ

Cпершу бачила перед собою людей...

15:50 02 жовтня 2018 року|Ігор ГОЛИНСЬКИЙ

Світло його душі

10:15 27 вересня 2018 року|Володимир ЛИС. Викладач Лебединського педагогічного коледжу імені А. С. Макаренка, композитор.

Степан Пушик: погляд із вічності

15:49 20 вересня 2018 року|Ольга СЛОНЬОВСЬКА

МИТЕЦЬ, А ОТЖЕ — ПАТРІОТ

16:33 28 серпня 2018 року|Олександр ЮНІН. Директор Музею-майстерні І. П. Кавалерідзе.

Запам’яталися його добрі справи

13:20 21 серпня 2018 року|Василь ТИМКІВ. Голова Ради ІФОО УТОПІК, кандидат наук з державного управління.

Василь НАЗАРЧУК: Мене завжди вабила свобода

12:32 02 серпня 2018 року|Роман ГЛАДИШ