Людина:Ювілеї
26 липня 2018 року.

Мудрий керівник і наставник

22 липня сповнилося 85 років від дня народження заслуженого ветерана профспілкового туризму, активного громадсько-політичного діяча Степана Іванишина

Іван ГАВРИЛИШИН. Член Національної спілки журналістів України.

Наш ювіляр народився у селі Велика Кам’янка на Коломийщині в багатодітній хліборобській сім’ї. Його батьки займалися обробітком невеличкої ділянки землі, а Степан з братами допомагали їм по господарству, щоб хоч якось вижити в умовах панської Польщі.

Восени 1939 року Галичина увійшла до складу великої України, на той час – УРСР. Селян змусили написати заяви про вступ до колгоспу. А невдовзі їх чекали нові випробування: фашистська окупація, післявоєнна відбудова сільського господарства. Все це відбувалося на очах допитливого Степана, виховало у нього глибоку внутрішню повагу до своїх працьовитих земляків, до рідної мови, до батьківської землі.

і цю любов він проніс через усе життя, всі свої сили віддав служінню отчому краю. Після закінчення Великокам’янської середньої школи працював у районній статистичній інспекції. Три роки служив в армії на Далекому Сході, став офіцером. Потім працював на цілині, був прохідником на шахті на вугільному комбінаті «Карагандашахтобуд». Згодом закінчив економічний факультет Київського інституту народного господарства. Працював у державних виконавчих структурах і в господарських організаціях  у м. Бурштині, Коломиї, Калуші, Яремчі, Івано-Франківську.

Степан Дмитрович показав себе здібним організатором, чудовим спеціалістом і відповідальним керівником, успішно забезпечував високі результати в роботі, мав серед людей заслужені авторитет і повагу. Виборці неодноразово обирали його депутатом місцевих рад. Іванишина запрошували на роботу в апарат Верховної Ради України, але земляки, рідні креси, ліси, ріки і гори його «не відпускали».

Ми познайомилися зі Степаном Дмитровичем 1998-го, коли його призначили генеральним директором Івано-Франківської обласної ради з туризму та екскурсій, а я був тоді членом колегії – начальником відділу кадрів і організаційної роботи республіканської ради, нинішнього «Укрпрофтуру». Буквально з перших днів новий керівник показав себе добре обізнаним із проблемами і специфікою туристично-екскурсійної справи, справжнім професіоналом, всебічно обізнаним з рекреаційним природно-кліматичним потенціалом мальовничого Прикарпаття.

Напевне, цьому сприяв його досвід роботи на посаді голови Яремчанської міської ради. Саме в Яремчі та навколишніх селах ще з часів Австро-Угорщини активно розвивалася курортно-оздоровча справа, і в радянський період місто та його околиці були відомою на всю країну пріоритетною зоною туризму та відпочинку населення. Тут розташовувалася одна з найбільших в Україні туристичних баз – «Гуцульщина», єдина з діючих на івано-Франківщині, що була занесена до міжнародного туристичного каталогу.  

Тоді в обласній раді з туризму та екскурсій налічувалося сім туристичних баз, працювало сім бюро подорожей та екскурсій, автобаза й три автоколони, контрольно-рятувальна служба і чотири рятувальні загони. У період масового припливу туристів їх обслуговувало майже 2 600 працівників. Туризм динамічно розвивався і робив вагомий фінансовий внесок у державний та профспілковий бюджети.

Степан Дмитрович каже, що незрівнянну природу створив Бог, а створена Ним людина – культуру, тобто виробничу і соціальну інфраструктуру. Під його вмілим керівництвом багато було зроблено для розвитку туристично-екскурсійної системи профспілок області. З  переходом економіки на ринкові умови на їх основі було створено ЗАТ «Івано-Франківськтурист». Зміцнювали матеріально-технічну базу, проводили реконструкцію, модернізацію й оптимізацію туристичних об’єктів, розширювали транспортну систему. Зокрема в обласному центрі було реконструйовано комфортабельний туристичний готель «Прикарпаття».

Варто зазначити, що головною турботою керівника профспілкового туризму області Степана Іванишина були туристи й екскурсанти. Люди протягом року важко працювали, тож під час відпустки мали законне право на цікавий і насичений відпочинок, повноцінне оздоровлення. Ось чому невідкладні питання поліпшення якості обслуговування відпочивальників, умови їхнього проживання і харчування, розширення асортименту послуг, культурно-виховних заходів, спортивних змагань завжди були для С. Іванишина актуальними. З його ініціативи проводили атестацію кадрів, короткотермінові курси для стажування, підготовки і перепідготовки, був створений навчально-виробничий філіал Київського інституту туризму ФПУ. Особливу увагу спрямовували на використання історичних і пам’ятних місць Івано-Франківська, Коломиї, Галича – як столиці Галицько-Волинського князівства, на розвиток туризму та екскурсій у північних районах області, активізацію самодіяльного туризму, впровадження «зеленого туризму», вивчення гуцульського менталітету і побуту, місцевих релігійних традицій, введення рекреаційних маршрутів по Дністру та використання Дністровського каньйону.

Добрим словом згадує ветерана профспілкового туризму колишній голова правління «Укрпрофтуру» Віктор Западня. При цьому як член урядової комісії України з ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи, він особливо акцентував на самовідданій роботі Степана Дмитровича і підвідомчих йому колективів з оздоровлення жителів небезпечних радіаційних зон. На туристичних базах і в пансіонатах Прикарпаття оздоровилися десятки тисяч людей, у тому числі і дітей. 

Голова правління ПрАТ «Івано-Франківськтурист» Іван Парипа по праву вважає себе вихованцем Степана Дмитровича. Про свого попередника розповідає як про дбайливого господаря, досвідченого керівника, мудрого наставника. Все своє життя Іванишин присвятив людям і рідному краю. Добрі слова про С. Іванишина кажуть також директор Косівського санаторію «Карпатські зорі» Андрій Николюк, директор лікувально-оздоровчого комплексу «Верховина» Василь Шипчук й інші працівники туризму. Адже у кожній туристично-екскурсійній організації він залишив по собі добрий слід. Та й тепер буває в них, ділиться з колегами досвідом і цінними порадами.

Сам Степан Іванишин з теплотою згадує свого попередника Юрія Шморгуна, який через важку хворобу передчасно відійшов у вічність. Адже саме він, по суті, 50 років тому був зачинателем туристсько-екскурсійної справи, створив і очолив профспілковий туризм Прикарпаття. Багато допоміг Степанові Дмитровичу своїми ідеями і пропозиціями голова правління «Укрпрофтуру» наш земляк Петро Слободян.

Звісно, сьогодні важко повірити, що Степану Дмитровичу 85 років. За свою невтомну працю його нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», урядовими медалями, почесними грамотами, а також щирими подяками туристів і екскурсантів. Про свою напружену 55-річну трудову діяльність він розповів в автобіографічній книжці «Дорогою свого життя».

Готуючи цю статтю і простуючи подумки дорогою життя Степана Дмитровича, згадував слова Петра Чаадаєва з його «Філософських листів»: «Людині неможливо повертатися назад. Встановлений порядок вимагає, щоби вона все йшла і йшла вперед, і ні кроку назад. Ми можемо тільки на якусь хвилину зупинитися, переглянути минулий час і знову йти вперед. Все не повертаєтьсяѕ В результаті виходить загальний рух». 

Напевне, це твердження визнаного мислителя цілком підтверджує насичені пам’ятними подіями і зустрічами життя та діяльність Іванишина. І на пенсії Степан Дмитрович бере активну участь у ветеранському русі області. Його як громадянина і патріота України хвилюють серйозна політична і соціально-економічна криза в нашій державі, військові дії, що тривають на сході країни, низький рівень життя людей, що негативно впливає на загальний стан і тенденції розвитку туризму. Та він твердо вірить, що ці злободенні питання з часом таки вдасться вирішити.

Громадськість, ветерани і працівники туристично-екскурсійної системи профспілок щиро вітають шановного Степана Іванишина зі славною ювілейною датою. Сердечно від усієї душі бажаємо йому і його дружній сім’ї нових досягнень, міцного здоров’я, довгих років щасливого життя.


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Книжне поле Яреми Гояна

17:20 09 жовтня 2018 року

...І стихія гуцульського характеру

15:51 02 жовтня 2018 року|Василь БАБІЙ

Cпершу бачила перед собою людей...

15:50 02 жовтня 2018 року|Ігор ГОЛИНСЬКИЙ

Світло його душі

10:15 27 вересня 2018 року|Володимир ЛИС. Викладач Лебединського педагогічного коледжу імені А. С. Макаренка, композитор.

Степан Пушик: погляд із вічності

15:49 20 вересня 2018 року|Ольга СЛОНЬОВСЬКА

МИТЕЦЬ, А ОТЖЕ — ПАТРІОТ

16:33 28 серпня 2018 року|Олександр ЮНІН. Директор Музею-майстерні І. П. Кавалерідзе.

Запам’яталися його добрі справи

13:20 21 серпня 2018 року|Василь ТИМКІВ. Голова Ради ІФОО УТОПІК, кандидат наук з державного управління.

Василь НАЗАРЧУК: Мене завжди вабила свобода

12:32 02 серпня 2018 року|Роман ГЛАДИШ

Патріарх політв’язнів

12:27 02 серпня 2018 року|Степан ГЕНИК. Професор

ЛОВЕЦЬ ГОЛОСУ

10:25 02 серпня 2018 року|Володимир КАЧКАН. Академік