:Людина
02 жовтня 2018 року.

...І стихія гуцульського характеру

На Прикарпатті відзначили 165-річчя від народження письменника Михайла Павлика

Василь БАБІЙ

Ім’я Михайла Павлика більше знане серед філологів і частково істориків. Широкому (хоч який він нині широкий?) читацькому загалові воно радше невідоме, ніж відоме. Та  все ж, на мою думку, твори  М. Павлика, хоч і належать до класики не першого ряду, міцно увійшли в українську літературу.

Народився майбутній письменник у Монастириському поблизу Косова. Після навчань у Косові, Снятині, в Коломийській гімназії вступив до Львівської академічної гімназії, а далі став студентом філософського факультету Львівського університету. Львів тими часами був для галицької інтелігенції таким собі маленьким Парижем, де буяло культурне, громадське, літературне життя. Михайло наче народився для такої стихії. Тут вистачало простору для його активної натури.

Доля звела його з Іваном Франком, вони працювали в тандемі. Але сказати, що М. Павлик був у тіні Великого Каменяра, буде неправдиво. Вони обидва – зірки різної величини на одному літературному небозводі.

Часопис «Друг», який тримали на своїх плечах Франко і Павлик, гальванізував громадське і літературне життя Львова, Галичини, вів боротьбу проти «язичія» — за чистоту народної мови. Після закриття владою «Друга» зусиллями М. Павлика і І. Франка виходить «Громадський друг». Це дорого коштувало М. Павликові – його засудили до шести місяців ув’язнення.

Були ще й інші видання, активна праця в Науковому товаристві ім. Шевченка у Львові. Та для мене М. Павлик — передовсім письменник. Він поет і прозаїк. Прозові твори сильніші. «Ребенчукова Тетяна», «Пропащий чоловік», «Вихора», «Юрко Куликів» — ось творча спадщина автора. Його письмо насичене, наповнене драматичними колізіями, в ньому поезія і стихія гуцульського характеру, мова народна, притаманна регіонові. При цьому – завше цікавий сюжет і несподівані ескапади кульмінацій і розв’язок. Попри деяку архаїку твори Павлика й нині викликають читацький інтерес.

Не навернувшись до творчості М. Павлика, ризикуємо втратити частку себе.

Мені подобаєтьсяВасиль Риба це сподобалося


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Кредо Мирослави Олексин

10:00 15 листопада 2018 року|Михайло МИЦУС

«Принцеса» з Чернева

10:01 08 листопада 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

«Бандерівський стандарт»

13:10 25 жовтня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Книжне поле Яреми Гояна

17:20 09 жовтня 2018 року

Cпершу бачила перед собою людей...

15:50 02 жовтня 2018 року|Ігор ГОЛИНСЬКИЙ

Світло його душі

10:15 27 вересня 2018 року|Володимир ЛИС. Викладач Лебединського педагогічного коледжу імені А. С. Макаренка, композитор.

Степан Пушик: погляд із вічності

15:49 20 вересня 2018 року|Ольга СЛОНЬОВСЬКА

МИТЕЦЬ, А ОТЖЕ — ПАТРІОТ

16:33 28 серпня 2018 року|Олександр ЮНІН. Директор Музею-майстерні І. П. Кавалерідзе.

Запам’яталися його добрі справи

13:20 21 серпня 2018 року|Василь ТИМКІВ. Голова Ради ІФОО УТОПІК, кандидат наук з державного управління.

Василь НАЗАРЧУК: Мене завжди вабила свобода

12:32 02 серпня 2018 року|Роман ГЛАДИШ