Економіка:Тема дня
15 березня 2016 року.

Велика газова брехня

Олег БАСОК

Уже з початком весни українські урядові «реформатори» знову «ощасливили» громадян країни. Як зазначив голова Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), Дмитро Вовк, у відомстві прогнозують підвищення тарифу на так званий «соціальний» газ для населення (нагадаємо, що йдеться про блакитне паливо, яке українці використовують для опалення у період з жовтня по травень). Із нинішніх 3 600 грн. за тисячу кубометрів у межах 1 200 кубів тариф планують підняти до 5 500 грн. уже з квітня цього року, або майже на 53 відсотки. Про це він заявив в ході «Українського енергетичного форуму», організованого інститутом Адама Сміта.

«Відповідно до підписаного торік меморандуму з МВФ потрібно переглянути ціну до 1 квітня. Досягти 75% імпортного паритету для населення і теплокомуненерго... з  1 квітня, я думаю, що верхня ціна трохи впаде — відсотків до 10, а нижня — зросте до 5 500 грн.», — сказав Вовк. Відповідне рішення має прийняти Кабінет Міністрів. Відтак у НКРЕКП прогнозують, що після підвищення тарифів на газ вартість централізованого опалення для населення знову зросте приблизно на 80 відсотків уже починаючи з наступного опалювального сезону. Підтвердив такий намір уряду і прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Не зайвим буде нагадати і про те, що з 1 березня цього року в Україні уже підвищено тарифи на електроенергію.
Власне, у цьому посиланні на МВФ, як виглядає, полягає перша брехня, адже меморандум з цією установою є предметом обговорень та домовленостей між її фахівцями та нашими урядовцями. Отже, саме таке рішення є узгодженим між обома сторонами. Як у цій ситуації собі мають дати раду звичайні українці, схоже, нікого не цікавить. Зрозуміло, що ще більше співгромадян змушені будуть звертатись по субсидії до уряду, який, передбачаючи такий розвиток подій, заклав у бюджеті значно більшу суму для таких виплат.


Однак уже нині в Івано-Франківській області середній розмір призначених субсидій значно перевищує рівень мінімальної заробітної плати. Чи уявляєте ви, що українці зможуть відмовитись від субсидій хоча б у віддаленій перспективі? З нинішніми темпами зростання доходів на підвищення більш як у два рази мінімальної заробітної плати піде не одне десятиліття. Що за цей час може відбутися з економікою країни та курсом долара до гривні, від якого також залежить вартість газу «імпортного паритету», нині не візьметься вгадувати навіть астролог чи ясновидець, не кажучи вже про серйозних економістів. Отже, у самій ідеї субсидій, яка нині виглядає, як голка для наркомана, з якої не можна «зіскочити», а можна лише збільшувати дозу, полягає ще одна брехня. Адже вона не розв’язує проблеми громадян, не стимулює до зменшення витрат, не покращує становище рядових споживачів комунальних послуг, а навпаки, заганяє ситуацію у стрімке піке, виходу з якого не видно. Крім того, сам механізм субсидій нині дозволяє безпроблемно перерозподіляти кошти з бюджету на користь газопостачальників та добувників, що примушує замислитись: а для кого ж він призначений насправді?


До речі, ще одна брехня, яка також лежить в основі газових тарифів, полягає у тому, що населення переважно споживає газ власного видобутку. Нагадаємо, що під час розрахунків нинішніх тарифів на блакитне паливо у березні минулого року НКРЕКП визначила собівартість газу українського видобутку в 1 590 грн. за тисячу кубометрів, з яких на той час 70 відсотків становили рентні платежі до бюджету. Різниця між цією собівартістю і навіть нинішнім тарифом для населення поза межами норм споживання та для тих, хто користується газом без лічильників, вражає — 5 598 грн. за тисячу кубометрів. Чи не тому фахівці стверджують, що різні ціни на газ для населення, підприємств теплоенергетики, промисловості створюють безмежні можливості для маніпуляцій та отримання надприбутків. Все для тих самих газопостачальників та газодобувників. Або для тих, хто контролює фінансові потоки.


Чи не тому третина домогосподарств, яка отримує субсидії, отримує їх на таку саму суму, як решта дві третини, котрі сплачують самі за себе та через завищені тарифи — за тих, кому «допомагає» впоратись з комунальними платежами держава?


Зрештою, посилання на меморандум з МВФ та його вимогами нині виглядає ще більш сміховинно після того, як країна ось уже півроку не отримує від цієї інституції обіцяних коштів. і, очевидно, основна причина цього — дії чи бездіяльність самого уряду, політична нестабільність у країні, розвал коаліції у Верховній Раді. Та й ставка лише на зовнішні запозичення, а не на розвиток власної економіки, яку, як виглядає, зробив нинішній уряд, навряд чи може розв’язати наші проблеми. Скоріше навпаки. Принаймні у сфері комунальних послуг подальше збільшення тарифів без адекватного зростання доходів (а звідки їм взятися, коли економіка тривалий час демонструє лише падіння?) — це шлях у нікуди. Бо дуже швидко ми дійдемо до тієї межі, коли більшість українців уже не зможе сплачувати отримані рахунки.


Додамо до цього ще один момент. Відомо, що зростання комунальних тарифів чи не найбільше впливає на інфляцію, а значить, і на подальше зубожіння громадян. За тарифами «потягнуться» й інші ціни, адекватно зреагує і курс гривні до долара. Тож нас чекають попереду «райдужні» перспективи: нові ціни не лише на комуналку, але й у крамницях та в обмінниках, а значить, і перспектива чергового перегляду тарифів. Чи можливо нині вирватись із цього замкнутого кола?

 

 

Мені подобаєтьсяВіктор Мельниченко, галичанин ххххх і 2 інші це подобається


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики