:Економіка
08 березня 2018 року.

Україна: до і після Стокгольма

Олег БАСОК

У якийсь момент з’явилось стійке відчуття, що нам, українцям, просто брешуть. Коли після перших «ура»-повідомлень про перемогу НАК «Нафтогаз України» над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі, буквально наступного дня українська влада запанікувала з приводу можливої кризи в енергетиці країни. Як стверджували, через відмову росіян постачати газ, за який навіть уже було переказано передоплату. А як же бути з тим, що чи не кожен високопосадовець, теперішній чи вже колишній, саме енергетичну незалежність країни від постачань з Росії ставив собі у заслугу? Як бути із запевненнями, що газу у підземних сховищах достатньо для проходження опалювального періоду без всіляких проблем? Зрештою, як оцінювати ситуацію, коли на четвертому році війни з північним сусідом, після постійних запевнень, що довіри до Росії немає і не може бути, саме на постачання блакитного палива з країни-агресора зробили ставку ті люди, які відповідають за життя та безпеку України? Наразі відповідей на ці запитання немає.

Беззаперечна перемога

Та спочатку, 28 лютого, після перших повідомлень про рішення Стокгольмського арбітражу, як повідомили ЗМІ, Президент Петро Порошенко вітав НАК «Нафтогаз України» з перемогою над російським «Газпромом» у суперечці щодо транзитного контракту.

«Вітаю із гарними новинами зі Стокгольма! Сьогоднішнім рішенням Стокгольмського арбітражу Україна виграла 4 млрд. 600 млн. доларів США», — заявив Президент. Він зазначив, що з цих коштів буде оплачений російський газ, який споживали у 2014 році, і до бюджету НАК буде зараховано 2,56 млрд. доларів.

«Ми тільки що отримали рішення. Воно дуже велике — більше тисячі сторінок. Але в цьому рішенні ми мали змогу визначити, що ми виграли 4,63 млрд. доларів, які «Газпром» повинен компенсувати за минулий період. Це дуже велика сума, вона значно більша, ніж заборгованість за газ, який ми відбирали в 2014 році і не оплатили, — там трохи більше 2 млрд. доларів, — зазначив тоді голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв. — І це фактично означає, що «Газпром» повинен сплатити на користь «Нафтогазу» — з наступного дня починається термін сплати — 2,5 млрд. доларів. Навіть трохи більше».

Нагадаємо, що першим рішенням, прийнятим ще у грудні минулого року, арбітри скасували вимоги «Газпрому» щодо умови «бери або плати», за якою Україна змушена була платити навіть за той російський газ, який не відбирала. 

За цим пунктом росіяни вимагали 56 млрд. доларів. Також було задоволено вимогу української компанії про перегляд ціни в контракті з урахуванням ринкових умов. Завдяки чому «Нафтогаз» зекономив 1,8 млрд. доларів за газ, придбаний у 2014-2015 роках. Було скасовано заборони на реекспорт російського газу, а також, що навіть більш важливо, арбітри ухвалили, що «Нафтогаз» не повинен платити за газ, який нібито постачався на тимчасово окуповані території Луганської та Донецької областей. Загальний позитивний ефект від першого рішення арбітражу НАК тоді оцінила у понад 75 млрд. доларів. Втім, ложкою дьогтю того рішення у Стокгольмі було зобов’язання сплатити «Газпрому» за спожитий у 2014-2015 роках газ понад 2 млрд. доларів (до речі, як стверджують ЗМі, на них нараховували пеню у розмірі кількасот тисяч доларів щодня). За нинішнім курсом це понад 54 млрд. гривень. Також «Нафтогаз» було зобов’язано купувати від 4 до 5 млрд. кубометрів російського газу щорічно, однак уже за прийнятною ціною.

Що стосується остаточного рішення щодо транзитного контракту, прийнятого Стокгольмським арбітражем в останній день лютого, то «Нафтогаз України» розраховував відсудити від 6,5 до 16 мільярдів доларів. Зустрічна вимога «Газпрому» становила 5 млрд. за «несанкціоновано відібраний газ». Про результат ми уже написали. Слід також додати, що крім того, що виграш «Нафтогазу» був меншим за очікуваний, арбітраж також відхилив дві принципові вимоги української сторони — щодо перегляду тарифу на транзит газу та щодо перегляду самого транзитного контракту відповідно до європейського та українського енергетичного та конкурентного законодавства. У НАК посилаються на технічні помилки, втім, деякі експерти наполягають на тому, що йому не вдалося переконати арбітрів у тому, що наше законодавство є справді спрямованим на конкуренцію, а державний регулятор у цій сфері — реально незалежний. 

 

Коли час — це гроші

Тож коли після першого рішення Стокгольмського арбітражу «Нафтогаз України» щодня рахував свої втрати щодо несплаченої суми боргу, то уже з 1 березня почався інший відлік. Як заявив комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко: «Газпром», відповідно до зобов’язань, має заплатити всі кошти, починаючи з 28 лютого. Тобто вже сьогодні нараховуються відсотки за те, що вони не сплатили. Відсотки становлять суму у півмільйона доларів. Сьогоднішній день пройде недарма, і півмільйона доларів «Нафтогаз» уже заробив». 

Втім, експерти уже тоді наполягали на тому, що виграти суд і отримати від росіян гроші — це дві великі різниці. Наведемо лише слова Валерія Боровика, голови правління альянсу «Нова енергія України»: «Цього разу чітко визначено, що «Газпром» має сплатити компенсацію за недопоставлені обсяги газу для транзиту, які було визначено контрактом. і це сталося зовсім не з тієї причини, що у «Газпрому» не було споживачів. Адже він іншими шляхами транспортував газ. Тож цей аргумент російської сторони Стокгольмський арбітраж не прийняв. Але він сприйняв аргумент «Нафтогазу» на попередньому провадженні — про погіршення стану української економіки з багатьох причин, у тому числі й через російську агресію... Питання про те, чи буде «Газпром» виконувати рішення суду, відкрите. Можна навіть не сумніватися, що він шукатиме всі можливості, аби уникнути його виконання. Можна не сумніватися, що він наполягатиме на тому, що це — результат упередженого політичного ставлення і таке інше. Без сумніву, на внутрішньому ринку інформації і для російського споживача він розповідатиме якісь речі, які будуть або нівелювати поразку, або запевняти в упередженості, або, можливо, навіть переконувати в якійсь перемозі. Тому ми не можемо очікувати, що російська сторона буде легко виконувати рішення суду».

І чекати відповіді довго не довелось. Уже 1 березня «Газпром» підтвердив необхідність виплатити 2,56 млрд. дол. за результатами двох проваджень з НАК «Нафтогаз України» в Стокгольмському арбітражі, однак, разом з тим, у компанії відзначили, що не згідні з таким рішенням суду і мають намір захищати свої права всіма законними методами. Також російський монополіст вирішив не постачати газ Україні і повернув передоплату. 

У «Нафтогазі» відреагували також швидко. «Ми купуємо газ тому, що виконуємо рішення арбітражу, — сказав глава НАК Андрій Коболєв. — Не поставляючи передплачений газ, «Газпром» перешкоджає виконанню зобов’язань «Нафтогазу» із закупівлі мінімальних контрактних обсягів». Він також підкреслив, що за чотири роки закупівлі газу в європейських постачальників у «Нафтогазу» не було жодної ситуації, коли доводилося б переживати за те, чи отримають вони газ, за який заплатили. Відтак дії росіян — черговий привід для європейських споживачів задуматися над тим, чи варто покладатися на контрагента, який може виставити вам рахунок, отримати гроші і відмовитися від виконання зобов’язань. А також, чи варто дозволяти такому контрагенту посилювати свої і без того сильні позиції на їхньому ринку за рахунок будівництва «Північного потоку-2».

 

Гра на випередження?

Зрештою, часом здається, що саме намагання переконати європейців у тому, що з «Газпромом» потрібно бути обережним, як і з його різними «потоками», якими той планує постачати газ до країн ЄС в обхід України, і було головною метою тієї загостреної реакції у Києві на відмову росіян від виконання рішення арбітражу. Якщо це справді так, а іншого логічного пояснення нині просто знайти важко, тоді це можна зарахувати до виправданих стратегічних кроків. і тоді намір «Газпрому» розірвати чинні контракти з «Нафтогазом України» виглядає просто затягуванням часу. Оскільки такий намір також передбачає звернення до Стокгольмського арбітражу. 

Традиційно свою «стурбованість» висловили в ЄС. Зокрема Європейська комісія через заяву віце-президента Мароша Шефчовича закликала Київ і Москву підтвердити статус надійних постачальника та країни—транзитера газу. Однак у цьому якраз немає нічого нового, адже уже не раз європейці демонстрували, що у газових конфліктах між Україною та Росією їх найбільше цікавить саме постачання газу для своїх споживачів. Тож свої проблеми ми змушені були розв’язувати самостійно. Уже 3 березня Петро Порошенко заявив, що критичну ситуацію, котра склалася з газопостачанням в останні дні, подолано. Це стало можливим завдяки тому, що було різко збільшено обсяги постачання газу з Польщі, Словаччини та Угорщини. 

«На сьогодні ми маємо стабілізовану ситуацію з газопостачанням, маємо достатньо газу в підземних сховищах, на 2 млрд. кубів більше, ніж минулого року... Відбір газу зі сховищ становить 115 млн. кубів на добу. Часи газового шантажу Росією вже минули, ніхто Україну на коліна не поставить», — заявив Порошенко. Причому коли ціну на блакитне паливо від «Газпрому» очікували у розмірі 238,55 долара за тисячу кубометрів, то у ці критичні дні на спотовому ринку (де контракти передбачають термін виконання від одного дня до 30 днів) ми змушені були за словами глави держави, платити від 250-300 до 500 доларів. Втім, він переконаний, що ці кошти будуть компенсовані за рахунок «Газпрому». Принаймні юристи НАК уже готують відповідне подання до суду.

 

Брехнею світ пройдеш,  але назад не вернешся

Що може означати уся ця газова колотнеча для нас, звичайних українців? Найперший висновок, який напрошується, це те, що і надалі нам доведеться покладатися лише на власні сили. Росія чітко дала зрозуміти: гроші, хай навіть за рішенням міжнародних судів, віддавати вона не поспішатиме. Може, ще поторгується, щоб виторгувати собі додаткові переваги. Але ми уже добре знаємо, чого від неї можна очікувати.

Що стосується погроз про розірвання контрактів, то юристи вважають, що швидше за все «Газпром» повинен буде подати окремий позов до Стокгольмського арбітражу. І це слухання також триватиме роками. Весь цей час контракт буде дійсним. Якщо російський монополіст відмовиться його виконувати, «Нафтогаз» може в свою чергу подати позов з вимогою відшкодування збитків і сплати штрафів, пені. Це підтвердив і Петро Порошенко, котрий днями під час наради з питань енергетичної безпеки заявив, що транзиту російського газу через територію України до країн Європейського Союзу нічого не загрожує. Він нагадав, що контракт між «Нафтогазом» та «Газпромом» передбачає, що у разі, якщо сторони протягом 30 днів — для контракту на поставку, 45 днів — для контракту на транзит газу з часу виникнення будь-яких суперечностей або розбіжностей не зможуть дійти взаємоприйнятного рішення, то будь-який спір, розбіжність, або претензія у зв’язку з цим контрактом або його порушенням, розірванням чи недійсністю буде остаточно вирішено шляхом арбітражу відповідно до регламенту Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма. Попереднього рішення від цієї інституції ми чекали 3,5 року. і що у результаті?

Так, міжнародне право дає можливість «Нафтогазу України» для примусового виконання рішень арбітражу. Але скільки на це потрібно буде часу? Принаймні український НАК уже запевняє, що інвентаризував закордонні активи російського монополіста, а більшість країн Європи підписала конвенцію про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень. Питання тепер у тому, наскільки Європа, та й не лише вона, а весь цивілізований світ готові відстоювати принцип верховенства права. Бо чи можемо ми нині сказати, що очевидне порушення Росією міжнародного права щодо непорушності територіальної цілісності та суверенітету України призвело до суттєвих для неї наслідків з боку світового співтовариства? Навіть найзатятіші оптимісти називають нинішні санкції за це проти країни-агресора мізерними та неспівмірними загрозі світовому порядку. А ще ж ЄС турбується про безперебійне газопостачання своїх громадян, як виглядає, більше, ніж про дотримання якихось принципів...

 

Мені подобаєтьсяіншого користувача це сподобалося


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Що таке фінансова свобода?

10:21 23 квітня 2018 року

Сам на сам із постачальниками,

14:00 12 квітня 2018 року|Олег БАСОК

Яремчанські векселі

13:58 12 квітня 2018 року|О. Б.

Газотранспортники шкодуються на збитки

12:58 05 квітня 2018 року|Олег БАСОК

Стежимо за «індексом вареника»

12:57 05 квітня 2018 року|Олег БАСОК

Бюджетні гроші... для терористів?

09:55 05 квітня 2018 року|Олег БАСОК

Ігри довкола газової ціни

11:55 03 квітня 2018 року|Олег БАСОК

Обіцянки на тлі кризи довіри

12:05 29 березня 2018 року|Олег БАСОК