:Економіка
03 жовтня 2017 року.

Колгоспи — тепер житлово-комунальні

Олег БАСОК

Про те, що встановлення будинкових приладів обліку газу для багатьох міських жителів Прикарпаття, а йдеться про тих, хто живе у багатоквартирних будинках, перетворюється на нові «колгоспи», наша газета писала вже неодноразово («Газові... «колгоспи», «Галичина» за 27 грудня 2016 року, та  «Газові «колгоспи»-2», «Галичина» за 29 червня 2017 року). Втім, очевидно, ідея такої собі колективної відповідальності за чиюсь безвідповідальність сподобалась чиновникам і депутатам, тож вони вирішили поширити «передовий досвід» на нові сфери житлово-комунального господарства. Причому тепер ще й вигадали спосіб, як дораховувати споживачеві плату понад те, що показують їхні квартирні лічильники...

І знову все —  «для блага споживачів»

Отже, за іронією долі 22 червня ц. р. (добре ще, що не «о четвертій ранку і без оголошення війни»...) Верховна Рада України прийняла Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Відтак інформаційні ресурси влади та деякі ЗМІ, орієнтовані на підтримку її рішень, розповідали своїм читачам, що «постачальники послуг за власні кошти встановлять будинкові лічильники тепла протягом року і води — впродовж двох років». Саме із таким заголовком була поширена інформація на офіційній інтернет-сторінці Івано-Франківської ОДА. Далі йшлося, що для всіх будівель, які на момент набуття чинності згаданого закону не були обладнані будинковими приладами обліку тепла, гарячої та холодної води, лічильники встановить та сплатить за встановлення постачальник послуг. Монополіст, мовляв, зобов’язаний встановити будинкові лічильники тепла протягом року, а будинкові лічильники води — протягом двох років. Якщо він цього не зробить, на нього, а не на споживача, накладатимуть штрафні санкції.

Монополіст не зможе самостійно визначати вартість встановлення такого лічильника. Цю ціну буде обррунтовано затверджувати орган місцевого самоврядування. При цьому у споживача залишається право самостійно купити лічильники, надавши їх монополісту для встановлення, або самостійно обладнати свій будинок обліком.

А далі уже дещо цікаве: «Мешканці будинків, де будуть встановлені лічильники за рахунок постачальника послуг, протягом п’яти років будуть відшкодовувати йому цю суму. За попередніми оцінками, сума внесків не буде перевищувати 50-70 грн. на місяць з квартири. Але загалом споживач платитиме менше, оскільки монополіст вже не зможе перекладати на нього свої понаднормові втрати».

Якщо я нічого не плутаю, то коли споживачі відшкодовують комусь вартість тієї чи іншої послуги, то значить її надають саме за їхній рахунок. Навіть якщо суму сплати розтягнуть на кілька років у платіжках. А крім того, важко зрозуміти логіку тих, хто складав цей текст, бо вони пишуть, що коли до звичних уже платежів споживачам додадуть ще 50-70 гривень на місяць, то «загалом споживач платитиме менше». Невже? Можливо, нас по-різному вчили математики. Бо коли до певної суми додати ще якусь, наскільки пам’ятаю, буде саме більше, а не менше. Але то така особлива чиновницька логіка, напевно. Так само, як незрозуміло, чому встановлені квартирні лічильники — це поганий облік, а встановлений додатково будинковий — це велике благо. Бо коли ти маєш свій показник, то ніякі «додаткові втрати постачальника» тебе не обходять. Втім, це швидше стосується лічильників на воду, бо лічильники теплової енергії дорогі. Тож і встановити їх у себе можуть лише одиниці. 

Причому на цю суму сплати за лічильники субсидії поширюватись не будуть. Адже їх надають лише за постачання води і тепла.

До речі, як приклад такої «захмарної» ефективності будинкових лічильників наша ОДА чомусь наводила ОСББ із Ніжина. Можливо, вона про них краще знає, ніж про споживачів Прикарпаття?

Заплатити за сусіда

Зовсім не так, як стверджували офіційні джерела, на цей закон зреагували експерти. Вони пояснювали, що українців мають намір примусити платити за сусідів. «Фактично цей закон робить непотрібними квартирні лічильники тепла, холодної та гарячої води, — стверджував ще у липні Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницького центру «інститут міста». — Оскільки жителям багатоквартирних будинків будуть нараховувати оплату з огляду на показники загальнобудинкових приладів обліку».

Отже, незважаючи на те, що відповідно до чинного законодавства всі постачальники комунальних послуг зобов’язані укласти прямі угоди зі споживачами, а плата за ці послуги повинна нараховуватись відповідно до показників їхніх лічильників або норм споживання, новий закон вводить нові положення.

«Після прийняття закону про комерційний облік чинні норми законодавства фактично буде скасовано. Оскільки пропонують платити за загальнобудинковим лічильником, а показники квартирних приладів обліку будуть використовуватись лише для обрахування частки кожного житла у загальному рахунку. Але у підсумку те, що будинок фактично спожив, буде розподілено між усіма мешканцями», — стверджував О. Сергієнко.

Відтак навіть припускали, що саме таким чином влада намагається стимулювати жителів багатоквартирних будинків об’єднуватись в ОСББ для того, аби максимально зменшити комунальні витрати. Втім, пригадується, що до колишніх радянських колгоспів, принаймні в Західній Україні, селян також приєднували погрозами або примусом. Додамо до цього і те, що переважно лічильники у своїх квартирах громадяни встановлювали за власний рахунок, та й повіряли їх (принаймні в Івано-Франківську лічильники води) також за власний рахунок.

За словами навіть такого поважного експерта, як колишній міністр з питань житлово-комунального господарства України в другому уряді Юлії Тимошенко Олексій Кучеренко, основною проблемою згаданого закону є введення колективної відповідальності за споживання ресурсів. «Річ у тому, що у багатьох людей нині встановлені особисті квартирні прилади обліку тепла та води. Але у підсумку платити все одно доведеться колективно за показниками загальнобудинкових лічильників, які завжди виявляться вищими, ніж сума показників усіх квартирних лічильників», — переконаний екс-міністр. 

Мало того, експерти також прогнозують чимало проблем та суперечок, оскільки коли частина квартир обладнана лічильниками, а решта — ні, то різницю в показниках будинкового та квартирних лічильників переважно покладуть на тих, хто власних приладів обліку не має. Відтак виникає інша проблема: чи може споживач, який оплачує за будинковим показником, довідатись, як і де в будинку та конкретних квартирах влаштовані мережі тепло- та водопостачання, чи є якісь несанкціоновані підключення і т. д.

У такому випадку експерти вважають, що ситуацію може виправити встановлення кожним індивідуального приладу обліку тієї чи іншої комунальної послуги. Але це найперше — додаткові витрати. А ми ж пам’ятаємо, що, за роз’ясненнями влади, все зроблено лише для користі споживачів, аби вони не платили зайвого за прорахунки монополістів.

 

Влада народила «роз’яснення» 

Після того, як на початку серпня цього року набув чинності Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», на урядовому сайті teplo.gov.ua оприлюднили пояснення, як потрібно платити за послуги ЖКГ за наявності індивідуального та загальнобудинкового лічильників. Їх умовно поділено на підпункти, в яких описано той чи інших аспект щодо оплати «комуналки» згідно з новими правилами.

«Кажуть, що закон дозволяє ігнорувати показання індивідуальних (квартирних) лічильників»

Ні, це не так. Насправді, якщо говорити про багатоквартирні будинки, то закон виділяє два види вузлів обліку теплової енергії, холодної і гарячої води: вузол комерційного обліку (загальнобудинковий) і вузли розподільного обліку (квартирні).

Вузол комерційного обліку слугує для вимірювання обсягу всієї теплової енергії/води, спожитої у будівлі. Тобто саме за показаннями його приладів обліку визначатиметься, скільки всього теплової енергії чи води спожили всі споживачі в будівлі. Цей обсяг необхідно «розподілити» між споживачами в будинку — тобто визначити, хто скільки послуг спожив і скільки повинен за них заплатити. Саме для цього і використовуватимуть квартирні лічильники.

Для кращого розуміння розглянемо ситуацію на прикладі обліку води. Слід розуміти, що точність вимірювання у квартирного лічильника води зазвичай нижча, ніж у будинкового (?! — О. Б.). Тому закон передбачає такий базовий принцип розподілу: обсяг, визначений за допомогою загальнобудинкового вузла, буде розподілятися між споживачами пропорційно до показань квартирних лічильників.

Саме тому квартирні лічильники і названо в законі «розподільними». (Зауважимо, що закон містить докладніші вказівки щодо розподілу показань вузла комерційного обліку для різних ситуацій, які можуть бути на практиці, враховуючи витрати води на загальнобудинкові потреби, випадки несанкціонованого втручання в систему тощо).

Завдяки такому підходу знімаються проблема «різниці в показаннях» (різниця між сумою показань квартирних лічильників і показаннями будинкового унаслідок різного класу точності), а також проблема втрат внаслідок витоків води із внутрішньобудинкових мереж через їх незадовільний стан (утримання внутрішньобудинкових мереж є відповідальністю співвласників багатоквартирного будинку).

Отже, закон і надалі передбачає використання показань квартирних лічильників при розрахунках за комунальні послуги.

«Кажуть, що закон містить формулу, за якою доведеться платити за сусідів»

Ні, це не так. Насправді, якщо говорити про багатоквартирні будинки, то закон і надалі передбачає, що кожен платить сам за себе. Стаття 4 і п. 2 Прикінцевих та перехідних положень закону передбачають, за загальним правилом, що всі приміщення у багатоквартирному будинку повинні бути обладнані «квартирними лічильниками». і, як ми вже сказали, врахування їх показань є обов’язковим при розрахунках за спожиті послуги.

Слід пам’ятати, що різниця між показаннями будинкового лічильника і сумою показань квартирних лічильників буде пропорційно розподілена між усіма споживачами у багатоквартирному будинку. І якщо, наприклад, гаряча вода вилилася через діряву трубу чи хтось із сусідів «відмотує» лічильник — за це в підсумку доведеться заплатити всім. А тому співвласникам багатоквартирного будинку слід дбати, як і раніше, про якісне обслуговування і справний стан внутрішньобудинкових мереж.

Отже, «за сусіда» платити не доведеться. Але за елементарним порядком у будинку стежити треба як і раніше.

«Кажуть, що в платіжці з’явиться ще одна додаткова графа — про оплату ремонту, обслуговування та повірки лічильників»

Така додаткова графа в платіжці справді повинна з’явитися. Однак це той випадок, коли додаткова графа не означає додаткової плати. Вже сьогодні більшість надавачів комунальних послуг заклали в тарифи на свої послуги витрати на встановлення та повірку вузлів обліку. Закон передбачає, що віднині такі витрати не повинні включатися до складу тарифу на комунальну послугу. Таким чином, мешканці будинків, що встановили загальнобудинкові лічильники своїм коштом, не будуть платити за їх встановлення в інших будинках через інвестиційну складову тарифу, яка рівномірно нараховувалася на всіх споживачів.

Такий підхід, як очікується, сприятиме більш прозорому фінансуванню встановлення, повірки і заміни вузлів обліку. Окремо слід звернути увагу на те, що перед встановленням загальнобудинкового лічильника оператор мережі повинен узгодити лічильник та його вартість з мешканцями будинку, які можуть запропонувати дешевшу або кращу модель.

Отже, закон просто передбачає винесення в окремий платіж тих витрат, які раніше вже були «заховані» в тарифі на комунальну послугу, але не застосовувалися на практиці.


Коли біле — то чорне,  а чорне — то біле

Частково ми вже говорили про ризики, які передбачає закон, котрий почне працювати уже з жовтня цього року. Але хочеться поставити ще кілька запитань навіть не чиновникам чи депутатам, а рядовим споживачам. Чи справді ви думаєте, що будинкові лічильники завжди вищого класу точності, ніж квартирні? Чи вважаєте, що саме ви повинні з’ясовувати (на яких підставах і в який спосіб?), хто і як під’єднаний до мереж постачання тепла і води? Чи саме мешканці багатоквартирних будинків, котрі переважно зранку встають і йдуть на роботу, а ввечері приходять, щоб відпочити та виспатись, можуть розслідувати всі ці проблемні питання? Чи справді, коли до вашої платіжки додадуть ще кілька десятків гривень на місяць, це буде означати зменшення комунальних платежів? Чи можете ви самостійно чи з допомогою сусідів виявити, що хтось «відмотує» лічильник? Чи не вважаєте ви, що надавачі комунальних послуг частину своєї відповідальності переклали на вас? Чи будете ви «жити по-новому» після впровадження згаданого закону?

Відповіді залиште для себе. Вони вам знадобляться під час чергового голосування за кандидатів у президенти та в депутати — Верховної Ради і місцевих рад.

Мені подобаєтьсяіншого користувача це сподобалося


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Кваліфіковані бджолярі – тепер офіційно!

15:42 20 вересня 2018 року|Ірина ПИСКУР.

«SAP 90» фільтрує без фільтра

16:10 18 вересня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

«Градус» заганяють у «тінь»

13:29 13 вересня 2018 року|Олег БАСОК

«СТЕКу» обмежили апетит

13:26 13 вересня 2018 року|Олег БАСОК

НБУ виявляє наполегливість

13:22 13 вересня 2018 року|Олег БАСОК

«ЗАХІД» НАЛАШТОВАНИЙ НА ЗРОСТАННЯ

18:26 06 вересня 2018 року|Михайло МИЦУС