:Економіка
17 липня 2018 року.

Аграрне кредо «Поточища»

У віддаленому від цивілізаційних центрів селі господарюють на землі за європейськими технологіями, дбаючи передусім про збереження її родючості

Святослав ОТАМАН

Студенти другого і третього курсів спеціальності «Агрохімія і ррунтознавство» Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника мали можливість пройти практику з вивчення ррунтів  у ПФГ «Поточище» в однойменному селі на Городенківщині. Це господарство, яке очолює відомий на Івано-Франківщині та за її межами аграрій Мирослав Козло, засноване ще 1998 року на базі колишнього тутешнього колгоспу. Тож на відміну від інших тодішніх колективних агроформувань в області, не зазнало руйнівних трансформацій, а збереглося компактно і досі. Тому ПФГ «Поточище» відрізняється від інших теперішніх сільгосппідприємств тим, що не лише обробляє  2 600 га землі, а й розвиває тваринницьку галузь. 

Зокрема цей сегмент господарства налічує 1 100 голів ВРХ. Це означає, що поля ПФГ «Поточище» –  а це переважно родючі чорноземи – регулярно отримують органічні поживні речовини. Цього, на жаль, не можна сказати про угіддя інших господарств, а надто ж потужних аграрних інвесторів, які взяли в оренду тисячі гектарів продуктивної землі на Прикарпатті й постійно «підгодовують» їх самими мінеральними добривами, що аж ніяк не сприяє збереженню природної родючості земель. Для того, щоби збирати високі врожаї й при тому не виснажувати нашу матір-годувальницю, лани і ниви потрібно постійно удобрювати органікою. Це аксіома аграрного виробництва. Проте нині, після реформування земельних відносин у державі, в Україні, а особливо на її заході, де ту реформу здійснили аж вельми радикально, мало хто витримує це правило...   

Тим часом спеціалісти «Поточища» на високому рівні господарюють на землі. Вони постійно стежать за новими технологіями у сільському господарстві та вдало впроваджують їх у своє виробництво, мають сучасні перспективні сорти, які слугують запорукою належної врожайності культур. Власне, М. Козло, котрий із зацікавленістю зустрів студентів та викладачів кафедри, охоче поділився всіма секретами успіху господарства. А вся річ у тім, що пан Мирослав зумів об’єднати якраз добре підготовлених висококваліфікованих дипломованих спеціалістів, відданих своїй справі, які постійно підвищують свою професійну майстерність завдяки відвідинам аграрних семінарів, виставок, конференцій, з яких черпають нові знання, впроваджують їх у виробництво. 

Один із таких фахівців – молодий спеціаліст, випускник Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича за спеціальністю агрохімік-грунтознавець Петро П’ятковський. Він не лише підбирає для господарства найбільш ефективну новітню сільськогосподарську техніку, а віддає перевагу насамперед тим тракторам і комбайнам, які чинять найменший тиск на поверхню грунту, чим сприяють збереженню його відповідних агрофізичних показників. Збереження і навіть підвищення родючості грунтів – кредо роботи ще одного такого спеціаліста – головного агронома Володимира Баскевича. Відповідаючи за вирощування сільськогосподарської продукції, він забезпечує дотримання в господарстві аж восьмипільної сівозміни. 

На сьогодні така метода рільництва, продиктована вимогами ощадливого використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення, – то велика рідкість, мабуть, у масштабах не лише нашого регіону, а й усієї держави. Адже зазвичай на наших теренах застосовують нав’язану, чи, сказати б, завезену інвесторами, що дбають лише про прибутки, так звану короткоротаційну сівозміну – трипільну, за якої на одній і тій самій площі періодично вирощують лише три культури, найбільш прибуткові, – переважно ріпак, сою, соняшник, зернові й кукурудзу. Тож завдяки восьмипільній сівозміні, правильному підборові сортів, балансові мінеральних та органічних добрив, якими підживлюють культури, та добре продуманій системі захисту рослин від бур’янів, хвороб і шкідників господарство отримує по 70-90 ц/га озимої пшениці – основи продовольчої безпеки краю.

У ПФГ «Поточище» створено всі умови для праці та пропонують її гідну оплату. Керівництво господарства було зацікавлене навчальною науково-дослідною роботою студентів – їх забезпечили житлом та харчуванням, і не лише дали можливість навчитися у професіоналів своєї справи, а й заробити. Словом, тут зроблено все, щоби нинішні практиканти, а завтрашні бакалаври й магістри приходили працювати в господарстві.

– На рівні держави мали б усіляко підтримувати саме такі господарства, як ПФГ «Поточище», – стверджує завідувач кафедри «Агрохімія і грунтознавство» Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника доктор сільськогосподарських наук, професор Мирослав ВОЛОЩУК, – а не здаватися на милість інвесторів, які, за невеликим винятком, як, скажімо, ТзОВ «Штерн-Агро», працюють на наших землях переважно лише з тим, аби мати прибуток навіть ціною виснаження грунтів. Маємо берегти нашу матір-годувальницю, і приклад такого святобливого ставлення до землі    – діяльність господарства, яке очолює Мирослав Козло, що може слугувати взірцем для інших сільгосппідприємств не лише нашого регіону, а й за його межами. Адже загалом в Україні – понад 25 мільйонів гектарів найродючіших у світі чорноземів. Тож охорона земель, відтворення і збереження їхньої родючості – основне завдання грунтознавців, яких готуємо на кафедрі. У країнах Європи інженери, спеціалісти-грунтознавці ведуть моніторинг за  якістю земельних ресурсів, займаються профілактикою деградаційних процесів, розробляють та вдосконалюють системи землеробства, технології вирощування культур.

Тим-то у світі професія грунтознавця має велику значущість. Діють зокрема Всесвітнє товариство ррунтознавців, яке має низку комісій та підкомісій для вивчення всіх грунтознавчих питань; Всесвітнє товариство охорони грунтів; Міжнародна організація з хлібопродуктів, що має у своєму складі інститути з моніторингу грунтів; Всесвітня організація геофізиків, потужну складову якої становлятьгрунтознавці.

Якщо в колишньому СРСР грунтознавство вважали суто фундаментальною наукою, то у  країнах Заходу його розвивали як прикладну дисципліну, тому на всіх міжнародних форумах з проблеми землеробства грунтознавство завжди вважали основним носієм новітніх технологій. Нині в Україні існує два основні підходи до проблеми грунтознавства. За першого використовують досвід західних держав з тим, аби вийти на високий освітній рівень агрогрунтознавства. Це дасть змогу відтворити силу українських чорноземів, відновити славу України як однієї з провідних аграрних країн. Другий шлях – й далі вважати грунтознавство лише фундаментальною наукою, і тоді наші багаті землі стануть аграрними «задвірками» світу.

Однак ми дотримуємося першого підходу. Висококваліфіковані спеціалісти, яких готує наша кафедра, агрохіміки-грунтознавці працюють  нині в різних галузях народного господарства не лише нашої області, а й далеко за її межами – у США, Молдові, Польщі та в інших куточках світу.


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

З початку року – майже 400 млн. боргів

10:51 12 жовтня 2018 року|О. Б.

Рекорд газовиків

10:49 12 жовтня 2018 року|О. Б.

Олімпіада нафтовиків

14:28 11 жовтня 2018 року|Михайло МИЦУС

«Карпати» освоїли комплектуючі для «Skoda Rapid»

14:09 11 жовтня 2018 року|Микола СОКОЛІВСЬКИЙ

Урядова прокрастинація,

15:14 04 жовтня 2018 року|Олег БАСОК, «Галичина»

«SAP 90» запрацювала

15:30 02 жовтня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Воюємо з агресором і... торгуємо з ним

15:29 02 жовтня 2018 року|Олег БАСОК

Що гальмує нафтогазову галузь?

15:54 25 вересня 2018 року|М. П.