:Культура
09 жовтня 2018 року.

Золотий ужинок академіка

Іван ГАВРИЛОВИЧ

«Осіннє злотожнив’я Володимира Качкана» – так називався творчий вечір відомого українського письменника, доктора філологічних наук, професора, академіка, завідувача кафедри українознавства та філософії Івано-Франківського національного медичного університету, члена НСПУ і НСЖУ, який відбувся в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка. 

Справді, останніми  роками чи не кожна осінь урожаїться для Володимира Атаназійовича новими книжками, які відкривають читачам щире золото його виважених на лірико-філософських терезах думок, багатство художніх образів та асоціацій, тільки йому притаманну самобутню авторську мову, в якій незрідка натрапляєш на місцеві, галицькі, слова, є й чимало неологізмів, тобто лексем, створених самим письменником. А того дня було представлено його книжки, які нинішнього року побачили світ в івано-франківському видавництві «Місто НВ», – документальну повість у новелах про фотомитця Василя Пилип’юка «Той, що бачить Вічність» та «50 філософем (ескізи, штрихи, зариси, пунктири думок)». Отож доробок  В. Качкана став вагомішим на ще два видання, він уже перевищує 80 художньо-документальних, прозових, поетичних книжок та наукових монографій. 

«Тож чи не пора створювати в якомусь із наших гуманітарних вишів кафедру качканознавства?..» – пожартував хтось із промовців на цьому творчому заході, який відкрила директор бібліотеки Людмила Бабій, а вела секретар НСПУ Вікторія Плахта. Та спочатку, звісно, слово було надано самому авторові презентованих книжок. Він же про мотивацію до їх написання і, якоюсь мірою, про свій творчий метод сказав просто й водночас вичерпно:

– Опрацював те, що мені Небо послало, а я в цьому разі був тільки модератором. Нова моя повість – то книга про дивовижну людину, яку я знав у різних іпостасях, різних параметрах, у тім числі й побутовому. Постать Василя Пилип’юка розглядаю тут зусібіч через 25 новел, як через скельця калейдоскопа. Цей великий майстер документально-художньої фотографії був поетом в душі, тому кожну з новел я починаю і завершую своїми поетичними рядками. Кожна із них писалася складно, бо мусив спершу вивчити або ж згадати й осмислити огром матеріалу – документального й фотомистецького, спогадів про безпосереднє своє спілкування з Василем, переглянути десятки й десятки виданих ним великих фотоальбомів. 

Наприклад, одна з новел повісті розповідає про творчі, духовні і просто людські взаємини художника світла і тіні, як називають майстрів фотографії, з художником слова Дмитром Павличком. У них 2000 р. у Львові вийшла і спільна книжка – «Рубаї». Передує текстові цієї новели позначений глибоким психологізмом фотопортрет поета. Мало сказати, що численні документальні і мистецькі світлини Пилип’юка прикрашають книгу про нього, вони додають пізнавальних і смислових акцентів у сприйнятті повісті читачем.

Друга презентована на вечорі книжка містить 50 філософсько-моральних констант – коротких творів із глибокими й нетривіальними роздумами автора над апробованими його особистим життєвим та мистецьким досвідом і, здавалося б, добре знаними кожному із нас такими поняттями-категоріями, як слово, молитва, пам’ять, віра, душа, праця, любов, воля, мудрість, час, гордість, заздрість, воскресіння душі... Розгорнувши книжку, зупинив погляд на одній із перших філософем – про те, що «...мова для кожної конкретної особи, відтак для народу, нації – це історично спадкоємний код, це той основний і найважливіший рен, що тримає людську цивілізацію в усвідомленій досвідній тяглості й баченні перспективи. Для кожної мислячої істоти мова – як повітря, що забезпечує дихання й безконечну роботу серцевих м’язів; мова – це та невидимого кольору й густини кров, яка забезпечує виявність мозкового мислительного процесу; мова – це той духовний дзвін, відлуння якого передається як молитовна заповітність дідів – батькам, батьків – дітям...». 

Наведу невеличкий уривок і з  філософеми «Щастя», який дає уявлення як про філософічність мислення, так і про стильову манеру письменника: «...Коли хтось пересичений, а довкіл численні «хтосі» в очікуванні шматка хліба, ти, заповнений вщерть щастям, не зможеш бути щасливим, бо ти – християнський посланець – повинен відчути, що щастя не маліє, коли ти даєш, а не тільки береш; коли ти робиш першим крок до знещасливленого певною ситуацією, ти багатієш у людській сутності, ти – щасливець. Коли ж сповідуєш протилежний принцип – ти, хоч і нагромадив багатства, зостанешся самотнім, станеш злидарем бездушним, бездуховним, поза відчуттям щастя».

Не просто доповнюють філософеми, а розпросторюють обшири осягнення їх думкою й емоціями читача кольорові репродукції робіт професора інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника Богдана Губаля, котрий значиться ілюстратором цього видання, хоча в його творенні роль митця насправді була далеко поважнішою від такого стандартного визначення, якого не полюбляє сам автор ошатно виданої книги, а бачить у художникові свого співавтора. Пан Богдан та доцент цього інституту Надія Бабій, заступник начальника управління культури, національностей та релігій ОДА Мирослава Корнелюк, заступник голови ОО НСПУ Василь Бабій, поетеса з Луганщини Антоніна Листопад, заслужені журналісти України Роман Андріяшко та Богдан Кучер, доцент ІФНТУНГ Іван Макаровський розділили радість автора одразу двох презентованих нових книжок і бажали, щоб йому благословилося ще на багато плідних літ. 

Як відзначив голова ОО НСПУ літературознавець і критик Євген Баран, «Той, що бачить Вічність» є вже другою книгою в започаткованій В. Качканом серії «Шевченківські лауреати» – йдеться про вихідців саме із нашого краю, про яких письменник хоче створити широкі художньо-документальні полотна, а першою книжкою цієї серії стала видана чотири роки тому і приурочена до 200-літнього ювілею Тараса Шевченка «Сповідь душі: Ярема Гоян в ограненні часу». І цей письменник, котрий наприкінці вересня теж відійшов у вічність, і фотомитець Василь Пилип’юк походять зі Снятинщини. Що ж до стильової манери Качкана, то чільник прикарпатських літераторів назвав його представником галицької школи орнаментальної публіцистики:

– Мова творів цього автора на диво барвиста. Рідко хто з письменників так закоханий в слово, як Качкан. Він іде шляхом невтомних і одержимих у своїй творчості, як і герой його книги – фотомитець Маестро Василь Пилип’юк. Цей  письменник узяв на свої плечі тягар направду сізіфової праці, що потверджують і дві нові його книжки. 

У Національній спілці краєзнавців України, нагадав голова її обласної організації Михайло Косило, пошанували великі заслуги академіка пана Володимира в царині літературної краєзнавчої персоналістики премією ім. Д. Яворницького, а недавно він став лауреатом обласної премії ім. В. Полєка. Привітали В. Качкана з новим творчим набутком також земляки героя його книги – заступник керуючого справами виконавчого апарату Снятинської районної ради ігор Чиборак, начальник відділу організаційно-інформаційного забезпечення апарату Снятинської РДА Ігор Королько та голова Снятинської районної «Просвіти» Мирослав Попадюк. 

Органічно вплелися в канву творчого вечора «Осіннє злотожнив’я Володимира Качкана» і стали гарним дарунком не лише для нього, а й для всіх у залі бібліотеки музичні твори у виконанні струнного ансамблю Івано-Франківської обласної філармонії ім. Іри Маланюк «QUATTRO CORDE» (художній керівник Анжела Приходько), чоловічого вокального квартету «Коло» (художній керівник Петро Чоловський) інституту мистецтв ПНУ, аспіранта цього інституту Андрія Галавая, солістки обласної філармонії Ольги Яловенко та соліста ансамблю «Гуцулія» Василя Гереги.

Мені подобається4 інші це подобається  · 
Мені не подобаєтьсяіншого користувача це не сподобалося


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Сміятися з ворога – наближати перемогу нашу

15:59 16 листопада 2018 року|Іван ГАВРИЛОВИЧ

Гонведи вішали, москалі ґвалтували…

16:01 15 листопада 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Непідвладний часові

15:58 15 листопада 2018 року|Ірина ФОТУЙМА

Юрій Андрухович: Мову формують письменники

15:07 15 листопада 2018 року|Артур ДРОНЬ

Весна душі

15:06 15 листопада 2018 року|Ольга МОНЧУК

Голос нації

15:02 15 листопада 2018 року|Ольга МОНЧУК

Фільми, які дарують свято

14:58 15 листопада 2018 року|Ольга МОНЧУК

Проста мрія Держипільського

10:37 15 листопада 2018 року|Леся ЗЬОЛА

Квіти від Параски Хоми мандрують Франківщиною

15:07 14 листопада 2018 року|Леся ЗЬОЛА