Культура:Наші свята
05 липня 2018 року.

Різдво святого Івана Хрестителя

Михайло МЕЛЬНИК. Священик

Цю величну подію кожного року, згідно з церковним уставом, святкуємо 7 липня. Подія велична, бо вшановуємо пам’ять, за свідченням Самого Господа, найбільшого з патріархів, пророків, праведників та й усіх святих. «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя», — сказав Христос. 

Найбільший не лише і не так перед людьми за земними ознаками, відмінностями і цінностями, не за посадами, станом, чином, знаннями, мудрістю чи багатством, а єдине — за найбільш ревною любов’ю до Бога, за сповнення своєї місії, за всім своїм життям — задля приготування дороги для Спасителя — що наприкінці засвідчив своєю мученицькою смертю. За це св. Івана Хрестителя вшановують аж шість разів на рік у встановлені Церквою празники: Зачаття, Різдва, Усікновення, Перше, Друге та Третє віднайдення голови і Собор після празника Богоявлення. 

Життя св. Івана Хрестителя — вияв і свідчення найбільшої жертовної любові Творця до ближніх. Безперервна молитва у холодній і спекотній пустелі, спрага і голод — все це св. Іван без щонайменших нарікань смиренно переніс у свої молоді роки. А коли наблизився час приходу Месії, він безстрашно закликав усіх до покаяння, щоби з чистим серцем зустріти Його. Бо тільки покаяння є єдиною дорогою до спасіння у вічне життя. На цю єдину спасенну дорогу закликав і Спаситель світу Ісус Христос. А крім неї, немає іншої, що і є найважливішим за всі земні цінності. 

І ми, з Божої ласки і за Божим Законом, вкладеним у нашу природу, приводимо на світ дітей. Виховуємо, і з усіх сил та можливостей дбаємо, стараємося і робимо все від нас залежне для якнайкращого їх майбутнього земного життя. Зізнаймося, що все робимо для якнайкращої їхньої короткої земної мандрівки, а не для вічності. А хіба ні? Дати вищу освіту, влаштувати на найвисокооплачуваніше місце праці і т. д. Хіба не це головне для наших дітей? Хто сьогодні з батьків так дуже хвилюється та переймається не так земною долею своїх дітей, як дорогою їхнього вічного щасливого життя?

Одного праведного старця, про якого говорили, що він живе вже 100 років, запитали, чи правда це, на що він відповів: «Ні! Я живу всього-на-всього 50 років. 50 років до цього — це було життя без Бога. І тільки ці останні роки намагаюся покаятися, відпокутувати, оплакати та загладити всі свої гріхи попереднього не життя, а гріховного існування». У цьому конкретному життєвому прикладі відкривається всім нам відповідь про найважливіше і в нашому земному житті. Кожна людина на землі має визначену Творцем місію її земного життя. і мусимо добровільно, смиренно, ревно і жертовно прийняти та звершити її як святу волю Божу. Цим самим хоч би маленькою мірою з’єднаємося з подвигом св. Івана Хрестителя, який кріпить усіх нас у надії на спасіння, на вічне щасливе життя. 


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Різдво Пресвятої Богородиці

16:05 20 вересня 2018 року|Михайло МЕЛЬНИК. Священик.

«Епоха моя крилата!»

15:52 20 вересня 2018 року

Феномен Косика

16:28 18 вересня 2018 року|Іван ГАВРИЛОВИЧ

Іваниківка – у віршах і малюнках

16:26 18 вересня 2018 року|Ярема СРІБНАК

Трилер-опера від Андрія Любки

10:20 18 вересня 2018 року|Ольга МОНЧУК

Насичений мистецтвом

13:38 13 вересня 2018 року|Ольга МОНЧУК

«Зів’яле листя» знову звучало в Лолині

15:24 11 вересня 2018 року|Тетяна КЛЕЙ

«Розумний Піпікі» «заговорив» німецькою

15:23 11 вересня 2018 року|Надія ГОНСЬКА

«Від руйнації – до життя»

15:14 11 вересня 2018 року|Роман ІВАСІВ