:Культура
09 жовтня 2018 року.

Підбережжя пам’ятає і пишається...

Книжку письменника і журналіста Михайла Лутчина презентували в його рідному селі на Болехівщині

Ігор ЛАЗОРИШИН

У Будинку культури села Підбережжя Болехівської міської ради у переддень християнського празника Воздвиження Чесного Хреста і Всеукраїнського дня бібліотек відбулася презентація першої і єдиної книжки «Молитва на Спаса» письменника і журналіста світлої пам’яті Михайла Лутчина, який  відійшов у засвіти 1995 року, коли йому було лише 44...

Серед упорядників літературно-художнього видання – світлої пам’яті поет Василь Олійник, поет Ярослав Савчин та подвижниця доброї справи Світлана Швець. Передмову «Життя, оповите терном» написала завідувачка сільської бібліотеки Лідія Василенко... Колектив творців книжки вдячний депутатам Підберезької сільської ради 7-го скликання і сільському голові Надії Романів за фінансове сприяння у виданні.  Перелік тих, хто причетний до виходу книжки «Молитва на Спаса» у світ, не випадковий, адже її дорога до читачів була і довгою і непростою.

Світлана ШВЕЦЬ:

– Я знала Лутчина особисто. Ще років три чи чотири тому запитувала Василя Олійника, чи є матеріали письменника, які можна було б видати окремою книжкою. Він сказав, що після смерті Михайла з Турківщини на Львівщині передали його рукописи. Я зголосилася допомогти Василеві. Працюючи над матеріалами до книжки про своє село Гузіїв, я зауважила, що в газетах часто публікували вірші М. Лутчина. Тож і подумала, а чи не зібрати те, що можна, та впорядкувати і видати окремою книжкою, куди б увійшли не лише поезії, а й новели, взірці гумору тощо. Та не стало Василя Олійника. Проте я добре запам’ятала його слова: «Світланко, то не має пропасти, бо Михайло писав дуже добре...».

Я була вражена, бо, повірте, сьогодні серед творців слова через особисті амбіції нечасто можна почути добрі слова про побратима по перу. і я не могла вчинити інакше – взялася за упорядкування. Бо ж районне керівництво не поспішало цим перейматися. Спочатку моя донька Галина Пилипів зробила комп’ютерний набір текстів Михайла Лутчина, а я їх згрупувала у розділи, орієнтуючись на зроблені ще за життя Василем Олійником правки і зауваги. Відтак попросила Я. Савчина зробити літературне редагування, і він не відмовив та не став «переводити стрілки» на інших, як це робили до нього деякі відомі «спілчани» з Івано-Франківська, до яких я зверталася. А зверстав книжку та оформив дизайн художник Юрій Фреїв. Кожен, кому треба дякувати за вихід книжки у світ, робив свою працю безкорисливо як волонтер. Ми заплатили тільки за друк видання, а Підберезька сільська рада на чолі з Надією Романів допомогла фінансово.

...Поезія Михайла Лутчина талановита, самобутня, емоційна, зболена, напруженаѕ і не виспівана, бо наче струна, надірвана:

 

Коріння мають не тільки дерева,

Не тільки трава і зело зелене,

Коріння мають тумани травневі

І пісня, народжена в серці у мене...


Коріння має вишневий трунок,

Налитий в чашу синьої ночі.

Коріння має мій поцілунок,

Що народивсь на устах дівочих...


В душу чиюсь вростає сумління

Чорним болотом чи синім озерцем...

Навіть зрада має коріння,

Як і любов у людському серці...

Михайло Лутчин народився 1951 року, навчався у Болехівській ЗШ I-III ст. №1 та Львівському поліграфічному технікумі. А з 1974-го працював кореспондентом, заввідділом і відповідальним секретарем у редакціях районних газет «Червона Долина» на Долинщині та «Ленінський шлях», «Бойківщина» – у Турківському районі на Львівщині, був членом НСЖУ.

Презентацію його «Молитви на Спаса» у Підбережжі можна означити вечором пам’яті, який талановито модерувала  завідувач бібліотеки Лідія Василенко. Того ж дня учасники презентації на чолі з головою сільської ради Надією Романів, зокрема родина автора, бібліотекарі Болехівщини, односельці, шанувальники творчості Михайла Лутчина і всі, хто долучився до виходу в світ його книжки, вклонилися могилі автора на сільському цвинтарі Підбережжя.

Мені не подобаєтьсяіншого користувача це не сподобалося


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

У світі фентезі

13:52 11 жовтня 2018 року|Ольга МОНЧУК

Рушії калуського письменства

17:02 09 жовтня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН

Коломийське книговидання – крізь призму історії

16:57 09 жовтня 2018 року|Іван ГАВРИЛОВИЧ

Золотий ужинок академіка

16:55 09 жовтня 2018 року|Іван ГАВРИЛОВИЧ

Ні дня без вистав

16:34 04 жовтня 2018 року|Леся ЗЬОЛА

Дмитро ЛЕКА: Робота в театрі – виклик для мене

16:29 04 жовтня 2018 року|Леся ЗЬОЛА

«Богородчанський ціп» молотив добре

16:10 04 жовтня 2018 року|Андрій БОГДАНІВ

Барви й тексти з усієї Гуцулії

15:41 04 жовтня 2018 року|Василь НАГІРНЯК

Світлини з екологічним меседжем

15:35 02 жовтня 2018 року|Ольга МОНЧУК

Творчість як молитва

15:33 02 жовтня 2018 року|Ігор ЛАЗОРИШИН