Культура:Нові видання
12 квітня 2018 року.

Опришівці — тепер міський мікрорайон...

Іван ГАВРИЛОВИЧ

Молодші покоління іванофранківців назагал навряд чи відають про те, що південний мікрорайон міста — Опришівці — був ще трохи більше як півстоліття тому селом, заснованим у сиву давнину — за Галицько-Волинської держави. Як свідчить перша писемна згадка про Опришівці, вони вдвічі старші від нинішнього Івано-Франківська — колишнього Станіслава (Станиславова). Знають про славну минувшину цієї історичної частини обласного центру її жителі значною мірою завдяки великій дослідницькій роботі місцевих краєзнавців, результати якої стають надбанням усіх опришівчан, і не тільки. Активно підтримує цю справу територіальний комітет мікрорайону, прищеплюють учням шанобливе ставлення до історії своєї малої батьківщини педагоги розташованої тут ЗШ I-III ст. №6 ім. Івана Ревчука. 

Безперечно, тепер ще більше знатимуть про Опришівці їхня громадськість та й широкий загал читачів — у видавництві «Лілея-НВ» побачила світ  512-сторінкова книжка «історія мікрорайону Опришівці м. Івано-Франківська». А що це видання зацікавить багатьох людей не лише на Прикарпатті, а й за його межами, немає сумніву, адже в нашому краї, Україні та й за кордоном відомі імена десятків уродженців опришівецької землі, благодатної на таланти і високий патріотичний дух її жителів. І, певна річ, отчу землю з душевним трепетом і вдячністю згадують ті, хто нині перебуває далеко від неї, але завше пам’ятає, що він — опришівчанин. 

Автори історико-краєзнавчої книги — кандидат історичних наук, доцент Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, головний історик міста і почесний громадянин Івано-Франківська Богдан Гаврилів, парох опришівецької церкви отець-митрат іван Репела та голова територіального комітету, депутат міської ради Василь Ревчук — присвятили її 600-річчю з часу заснування Опришівців, 25-річчю відновлення тут церкви Св. Параскеви та 175-річчю відкриття місцевої школи. Власне, це видання про колишнє село в межах нинішнього Івано-Франківська вже друге, перероблене і доповнене. А першим була книжка «З минулого Опришівців», яка вийшла друком у 1998 році. Це видання та раніше створений в Опришівцях краєзнавчий музей стали першими і в історії тих населених пунктів, що ввійшли до складу нашого обласного центру або є приміськими селами. 

Щодо походження самої назви Опришівці, то, мабуть, не один із нас скаже, що відповідь на це запитання лежить на поверхні. Чи ж бо нове поселення не почали іменувати від слова «опришок»? Але насправді, довідуємося із книги, не все тут так однозначно, як видається на перший погляд. Маємо більше підстав схилятися до версії знаного галицького історика Богдана Барвінського про те, що таку назву село отримало від імені чи прізвища першого поселенця ще задовго до виникнення антифеодального руху на Прикарпатті, який називають опришківським (утім, вважає вчений, в обох випадках назви мають волоське походження). В топонімічних розвідках інших дослідників навіть можна знайти згадку про те, що цим першим поселенцем нібито був шляхтич Шандро Апришівський. Досить правдоподібною виглядає і викладена у книзі така легенда. Бистрицею Надвірнянською, колись значно повноводнішою, аніж нині, з Карпат сплавляли ліс, який, використовуючи знову ж таки водні шляхи — ріки Дністер і Дунай, — продавали в європейські країни. Саме з цією обставиною пов’язано те, що на березі Бистриці, де розташовані Опришівці, поселилися два брати-купці родом з Югославії й один із них називався Оприш. 

Та не будемо більше інтригувати читачів газети цікавими відомостями про Опришівці — вони самі зможуть у ррунтовній, з посиланнями на дані науковців, щедро ілюстрованій чорно-білими та кольоровими фотографіями, книзі ознайомитися з розділами «Найдавніша історія села у XVIII—XIX cт.», «Релігійне життя та діяльність церкви Святої Параскеви», «Діяльність сільської «Просвіти» (з 1898 р.)», «Сторінки історії освіти та місцевої школи (з 1840 р.)», «Борці за волю України — наші односельчани». Широко висвітлено події із життя Опришівців упродовж минулого століття — і тоді, коли вони були ще окремим селом, і після втрати цього їхнього статусу. Вміщено тут копії трьох документів: протоколу засідання Івано-Франківського облвиконкому від 5 липня 1965 р., на якому було прийнято рішення «Опришівецьку сільську раду ліквідувати», а «село Опришівці включити в смугу міста Івано-Франківська»; відповідного указу Президії Верховної Ради Української РСР від 5 серпня 1965 р.; рішення Івано-Франківського міськвиконкому, пов’язаного із включенням с. Опришівці, яке до того належало до складу Богородчанського району, в смугу м. Івано-Франківська. Подано архівну довідку про всіх голів Опришівецької сільської ради у довоєнний та післявоєнний періоди (1939—1965 рр.), є відомості про всіх чотирьох осіб, котрі уже в наші часи на громадських засадах очолювали орган самоорганізації населення в мікрорайоні Опришівці, включно з нинішнім, обраним удруге, головою територіального комітету Василем Ревчуком. Спершу, в 1990—1992 рр., цей комітет називався вуличним, потім до 1999 р. — квартальним. Думаю, не менший інтерес викличуть у читачів і розділи «Відомі люди і творчі особистості Опришівців», «Некрополь Опришівців» та інші.


Поки що немає рейтингу.

Без коментарів

Інші публікації тематики

Феномен Косика

16:28 18 вересня 2018 року|Іван ГАВРИЛОВИЧ

Іваниківка – у віршах і малюнках

16:26 18 вересня 2018 року|Ярема СРІБНАК

Трилер-опера від Андрія Любки

10:20 18 вересня 2018 року|Ольга МОНЧУК

Насичений мистецтвом

13:38 13 вересня 2018 року|Ольга МОНЧУК

«Зів’яле листя» знову звучало в Лолині

15:24 11 вересня 2018 року|Тетяна КЛЕЙ

«Розумний Піпікі» «заговорив» німецькою

15:23 11 вересня 2018 року|Надія ГОНСЬКА

«Від руйнації – до життя»

15:14 11 вересня 2018 року|Роман ІВАСІВ

Таємні нотатки Симона Петлюри

15:07 11 вересня 2018 року|Ольга МОНЧУК