Авторські статті
05 лютого 2018 року.

Україна та її Конституція

Мирослав Давидів. Громадська організація “Український шлях”

Яку Україну і як будуємо?

      Відповідь на це запитання визначить розвиток  України не лише на найближчі десятиліття, а й на століття. На жаль, еліта нації дуже повільно дозріває до розуміння і усвідомлення свого чи не найважливішого обов’язку перед народом – формувати правильні орієнтири майбуття нації та шлях поступу до них. Тому після Майданів і Революцій до влади приходять негідні президенти, депутати і челядь, яка вірно служить їм і собі, але не дбає за свій народ.

     Нація, що не думає про майбутнє, ніколи не буде мати доброго сьогодення. Нація, що нехтує силою слова і праведного закону, буде жити ідеями лукавого. Він дає нам красиві гасла, ідеї та закони, але вміло приховує їхню справжню суть, щоб відібрати у народу силу і вміння боротися за життя гідне людини.

     Нація буде жити за праведним законом і  мати його добрі плоди лише тоді, коли наважиться визнати правду про значущість правильного світогляду.  Це те, чого найбільше боїться лукавий. Тому й відволікає і спокушує нас казками про загальнолюдські цінності, демократію, лібералізм, право кожного мати свій світогляд , залякуючи усіх небезпекою тоталітаризму, деспотією, порушенням прав людини.

     Зрілісь нації визначається її спроможністю єднання правильним світоглядом. Але це не заперечує право людини мати власне бачення світу. Воно корисне і повинно підтримуватися за винятком людиноненависницьких ідей. То ж у чому проблема? Усе дуже просто: лукавий, наголошуючи на слові право, приховує слово правильний.

Правильний світогляд

      А правильний світогляд є. Він починається від усвідомлення того, що ми маємо Творця, що ми є християнською країною ( не треба боятися цього), що християнські цінності повинні сприймати такими, як їх опрацювала Церква. А ще ми повинні розуміти, що людина -це єдність душі, тіла і Духа Святого, бо від цього залежить організація нашого життя. Визрів час усім думати над такими речами, якщо хочемо мати ту Україну, за яку поклали життя мільйони людей.

     Ми маємо сьогодні найкращі можливості втілити у життя їхні найкращі ідеї, бо відновлено українську державність, є безцінний досвід боротьби за незалежність, відкрито доступ до різних джерел знання, сучасні засоби зв’язку дозволяють миттєво поширювати інформацію… Але…

     Але, на жаль, в Україні бал править лукавий: триває війна у якій безпекою країни влада не надто переймається , мільйони українців у пошуках кращої долі опинилися за її межами, життєвий рівень виявився у нашій потенційно багатій Україні одним з найнижчих у світі. Нас відволікають від найважливішого питання про те, яку і як Україну будуємо, дискусіями про тих чи інших лідерів та партії, в яких ми ще й у ворогів перетворюємось… Тим часом крок за кроком творяться гарні за формою  закони  із старанно прихованими деталями, які  руйнують націю зсередини.

     Як це відбувається на практиці?

Бог і Україна

     В преамбулі  Конституції  України є  надзвичайно важливаий для усіх українціd вислів: “Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей,    … усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешнім поколіннями, … приймає цю Конституцію – Основний Закон України”.

      Звернімо увагу на два життєво важливі для України поняття – Бог і Український народ. Це найцінніший скарб у наших душах, пронесений мільйонами через віки блискучих перемог і гірких поразок. Його неможливо знищити, вкрасти, купити чи продати, але можна тимчасово приховати від багатьох його непоборну силу творити добро і перемагати зло, густо і вміло засіяне лукавим на нашій благодатній землі.

    Наш земляк Євген Сохань доклав чималих зусиль, щоб в Конституції  була ідея християнської країни, та атеїсти зуміли заблокувати її. Проте слово Бог все ж таки залишилося. Звичайно, це був великий крок уперед, але ми повинні йти дальше, щоб конкретизувати ідею Бога так, як це вміло зробив Гетьман Війська Запорозького Пилип Орлик, починаючи одну із перших конституцій світу словами:  ” В ім’я Отця і Сина і Духа Святого у Святій Трійці Святій славимого”. Так наш великий предок блискуче виклав на папері  ідею не лише майбутнього України, а й світу загалом.

    Більшість віруючих, розуміють, що Бог один. Але в різних релігійних течіях і країнах уявлення про єдиного Творця є різне. Цим уміло маніпулюють антихристи, замовчуючи те, що християнство – універсальна релігія, яка не є вороже налаштована навіть до атеїстів, бо свято шанує у кожній особі її право вибору. Тому й інші релігійні течії почувають себе комфортно у християнській Україні.

     Слово Бог в Основному Законі влаштовує і сатанистів, бо у них є свій бог – сатана. Їхнє чи не найважливіше завдання – це, спекулюючи на розмаїтті релігій, творити синтез релігій і обов’язково налаштовувати людей проти Церкви. Звісно, в них нічого не вийде, бо задум Божий ніколи і нікому не вдасться відмінити. Ісус Христос, звертаючись до апостола Симона Петра, каже:  «Ти скеля, і на скелі оцій побудую побудую Я Церкву Свою, -  і сили адові не переможуть її» (Мт. 16.  18).

      Український народ святкує і християнські,  і державні свята, службовці відвідують Церкву, майже на кожному надгробку є хрест…  Ми –християнська країна. Але комусь це дуже не подобається. У світі є потужні сили, що вишукують найменшу можливість завдавати підступних ударів Церкві.

      За ідеєю відокремлення стирчать вуха ще серйознішої ідеї, суть якої - протиставлення Церкви суспільству, щоб мати законні підстави зупиняти поширення християнства. Церква – це Божа воля, Церкву не можна штучно від’єднувати чи приєднувати до чогось. Тому третій абзац статті 15 Основного Закону треба видалити.

Український народ і Українська держава

     Якщо говорити про Божу волю ширше, то вона проявляється  ще й через  народ, бо слово народи зустрічається в Біблії багато разів, а держава – це лише  витвір людський, інструмент для виконання Його волі щодо прав і обов’язків усіх народів без винятку.

    Поняття народ є вищим від поняття держава, але без своєї держави народ не може бути вільним і приречений на  занепад. Цей зв'язок і межу  між народом і державою  добре розуміли українські патріоти і націоналісти. Покладаючи власне життя за Україну ,Український народ і його державу, вони виконували Божі настанови про організацію  стосунків між людьми і народами. Ідеологія націоналізму та її лозунги “Нація понад усе!” чи “Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за Неї!” стали адекватною відповіддю усім намаганням  антихристів відібрати у людей і народів їхнє Боже право на свободу і гідність.

    1991 року українську державнісь відновлено. Радості українців не було меж. Попри усі негаразди, пов’язані з початком розвалу російської імперії під назвою СРСР, ми раділи появі Конституції  України, прийнятій пам’ятної ночі 1996 року.

     Проте радів і лукавий, бо йому вдалося  домогтися знаку рівности між поняттям держава і народ. Щоб зрозуміти його задум, необхідно  добре вдуматися у зміст статті 1 Конституції, де сказано:  Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна , правова держава. Дуже гарно за формою, але помилково за змістом, бо у такому формулюванні наголошено на значущості держави і фактично узаконено умови, за яких в майбутньому держава постане вище над її творцем – народом.

     Це відбулося дуже швидко. До сьогоднішнього дня блудимо манівцями між хибними теоріями і доктринами про державу як орган насилля ,слугу народу або завищуємо(а вороги ще й свідомо опускають її необхідність) її роль у суспільному житті, бо не хочемо визнати, що держава повинна бути лише інструментом правильної організації буття нації. Ні більше і не менше.

     А чи не краще було б записати першу статтю у такому вигляді: “Український народ – творець християнської, суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави як інструменту виконання Божої  волі щодо прав і обов’язків перед  Ним і Україною”?

     Такий підхід забезпечує не лише найкращі умови для розвитку духовності, формування правильного світогляду, але й  подбати про єднісь душі і тіла. Ми зобов’язані дбати про тіло, бо воно є Храмом Божим.  Але це є вельми проблематично в умовах, коли держава підминає під себе усі найбільші матеріальні блага створені народом та ще й сприяє їх зосередженню у руках відносно невеликого кола осіб.

     Хибне трактування понять держава і народ насправді є  обгрунтування законних методів обкрадання народу.  Як це відбувається у наших реаліях?

Власність Українського народу

    В Конституції і законах України немає терміну власність. Є термін право власності. Але давайте не будемо витрачати зусилля на зайві дискусії з юристами і розглянемо, як воно використовується в Основному Законі.   У статті 13 Конституції зазначено:  “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної ( морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією”.

     Отже, про право власності  Українського народу на природні ресурси сказано, а про право власності на об’єкти господарювання та інше майно нажите народом немає нічого. Воно опинилося у руках Фонду державного майна. Так держава постала над народом і стала джерелом корупції , використання офшорних зон, мільйонів безробітних, бездарного управління у сфері оборони…

     Право власності Українського народу має бути не лишень на природні ресурси, а й на об’єкти господарювання і нажите ним майно.  А права власника українського народу повинні здійснюватися не лише органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а й народом безпосередньо за участю трудового колективу. Розпочинати реалізацію такої ідеї необхідно створюючи Фонд народного майна як координуючого органу майбутніх народних підприємств.

     І не треба чекати на зміну законів. Треба діяти так, як це робив Андрей Шептицький в Східній Галичині. В умовах бездержавності ця духовна постать творила матеріальну базу нації, підставивши власне плече кооперативному руху, в якому брали участь сотні тисяч українців. Звичайно, треба і закони вдосконалювати, але не на догоду окремим особам, а в інтересах народу.

    Також не варто надмірне сподіватися на швидкі результати, бо великі ідеї хочуть великої праці, терпіння і часу для втілення у життя. За народними підприємствами велике майбутнє, бо вони  не лише урівноважують існуючі форми власності, а й розвивають суспільні відносини нового типу, неспівмірно вищі за існуючі. Бо народна власність  - це ще й реалізація права людини на прийняття рішень  щодо господарської діяльності підприємства , на якому вона працює.

     Що має стати допомогою на шляху до орієнтирів зазначених у цій статті?   Відповідь відома: ідеологія – система ціностей, яка обєднує людей для досягнення поставленої мети.

Українська державна національна ідеологія

     Держава є складним інструментом, який повинен постійно розвиватися і вдосконалюватися. Без ідеології державотворення  тут не обійтись. На жаль, ми нехтуємо її значущістю. А підбивають нас до цього українські воріженьки, посилаючись на досвід інших країн і, використовуючи Конституцію України.  У статті 15 записано: Жодна ідеологія в Україні не може визнаватися державою як обовязкова”.

     Це відверто антиукраїнська теза, яку необхідно замінити формулюванням:   Людиноненависницькі ідеї та ідеології в Україні заборонено. Орієнтиром нації, громадських організацій, політичних партій, державних діячів та політиків є українська державна національна ідеологія.

     Корисним було б у цій статті зазначити про розмаїття культур, мов і  релгій  як національне багатство України. Водночас пам’ятаймо, що ми християнська країна, що українська мова є державною, а  культура  дохристиянського періоду є вагомим внеском наших предків у скарбницю найкращих надбань народів світу.

     Ми  вимушені стати на власний шлях державотворення. На ньому немає рецептів правильних дій. Тому обираймо ті, які враховують реалії нашого життя. Щодо досвіду інших країн, то у цьому питанні ми повинні бути дуже уважними, бо там можуть бути й пропозиції ворожі українській національній ідеї.  Народи світу повинні це зрозуміти.

P.S. Найближчим часом деякі групи осіб і партії будуть пропонувати українцям варіанти нової конституції. Там буде багато цікавих і важливих пропозицій. Передумовою для їх втілення у життя є виконання зауважень до Конституції України, викладених у цій статті.        

до розділу: Авторські статті
Мені подобаєтьсяВасиль Риба, Василь Риба і іншого користувача це подобається


4.5 (2 голосів)

Без коментарів

Інші авторські статті

Наш князь і його бояри

,,ПРАВЕДНИЙ ЗАКОН’’ – гарантія свободи і незалежності

САРКОФАГ АВТОРА «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВЕ»

Володимир, князь Галицький:

Акція «Вісла» — злочин, терміну давності якому немає

Геноцидне обличчя «Вісли»

Хруні

Простити можемо, але не забудемо