Авторські статті
09 лютого 2018 року.

Наш князь і його бояри

Мирослав Давидів. Громадська організація “Український шлях”

Біля князів завжди були бояри і челядь, яка їх обслуговувала та й про себе не забувала. Князь покладався на них як своїх помічників, давав відповідні доручення щодо власного захисту, а коли хворобливі підозріння затьмарювали розум,то й винищував багатьох з них.

     Так тривало тисячоліттями, в яких, на думку філософів, усе тече, усе змінюється. Однак уважний спостерігач може  сказати про цю думку як дещо спрощену уяву про світ і  обгрунтувати свою позицію, використовуючи поняття рабства, бо рабовласницький лад відійшов у минуле, але його тенета нікуди не пропали.

     Вони й сьогодні тримають у покорі мільйони,  руйнують гідність людини, виховують у ній пристосуванство, засівають зерна меншовартості та залежності від собі подібних і навіть продуктів харчування, нав’язують поклоніння розкошам, обгрунтовують бажання споживати значно більше ніж потрібно, а замість обов’язку людини боротися зі злом пропонують підступну науку взаємопоборювання…

     В українських реаліях подібне дійство відбувається  у дуже цікавий спосіб. Добре пам’ятаю, як критиків Ющенка часто записували  до команди Тимошенко  чи якихось партій, яким вішався ярлик неправильних чи якихось не таких. На жаль, багато активістів, відстоюючи інтереси різних партій, безвідповідально крок за кроком перетворювали  українців у ворогів між собою…

      Критиків Порошенка у більшості випадків норовлять записати до прихильників Саакашвілі. Ті писарі вперто не хочуть зрозуміти, що проблема не в Саакашвілі, а в неефективному управлінні країною, браку здібних менеджерів, а головне - відсутності моралі в багатьох управлінців.

     Порошенко має усі дані, щоб стати видатним лідером нації, бо талантами Бог не обділив. То у чому ж проблема? А у тому, як і для чого людина використовує свої таланти.  Про це сказано у біблійній притчі про таланти. Її треба не лише знати, а й розуміти, щоб вміло використовувати в конкретних умовах. Не знаю, чи Президент буде керуватися притчею в майбутньому, але оточення президента нею не переймається. Воно активне у соціальних мережах, оспівуючи досягнення Порошенка, і замовчує про його  помилки, що не лише тривожать суспільство, а й дуже дратує.

    Що це? Непрофесіоналізм? Свідомі дії проти Президента? Всього потрохи, але скоріше за все -  прояви рабської натури.

     В оточенні Саакашвілі останнім часом починають наголошувати на позитивних рисах Юлії Тимошенко, а про її позицію щодо Медведчука замовчують. Це лукавство може дорого обійтися Україні. Позитив не лише заспокоює,  вселяє впевненість і додає надії, а може стати і небезпечним, якщо своїми ілюзіями вводитиме людей в оману.

     Навколо царя Ірода ( того, що звелів винищувати малих дітей) також було чимало позитиву: відновив автономію своєї країни, закуповував зерно в Єгипті у час скрути, будував десятки фортець, вкладав великі кошти у ремонт Єрусалимського храму…  Тому Ірода ще називали Великим будівельником.

     Але відомо й про жахливі зловживання владою. Ірод знищував усіх, хто на його думку, був небезпечний для його влади. А оточення допомагало йому у цьому. Після смерті правителя вибухнуло повстання з вимогою покарати співучасників його злочинів. А євреї від радості навіть оголосили день смерті тирана національним святом. Таких випадків історія знає чимало.

     Покійний СРСР ряснів масштабшими будовами, комуністична челядь постійно  оспівувала своїх вождів, не залишаючи навіть найменших шансів на критику системи і безжально карала усіх інакомислячих, що стало однією з причин розвалу комуністичної імперії. Однак психологія раба так і залишилася невід’ємною складовою російської дійсності.

     Росіяни - нація хвора на раболєпіє. Вони брутально втручаються у наше життя, бо хочуть, щоб і ми були такими. Це марна затія, але створює українцям значні проблеми. Особливо в питаннях управління країною, де монополія належить сильним світу цього, які пишуть для нас музику під яку танцюємо і блукаємо в лабіринтах планів лукавого, шукаючи свого месію. Тим часом неухильно наближається день виборів нового князя і його боярів. А розвязання проблеми яку і як Україну будуємо  знову оповите туманом невизначеності. Воно головне, бо там критерії оцінки людини.

      Нація, яка не усвідомлює значущості питання критеріїв, ніколи не буде мати добрих лідерів. Правильна відповідь допоможе обрати гідну особу на посаду президента  України. Ним мав би стати християнин, українець за етнічним походженням, особа без власного бізнесу та членів сім’ї, з хорошою репутацією і освітою та досвідом управлінця. Майбутній президент повинен вчасно реагувати на виклики часу, визнавати і швидко виправляти власні помилки, мати волю до боротьби з корупцією і мудрість перевести життя України на військові рейки. А ми повинні підтримувати його на цьому складному але благородному шляху.

         

до розділу: Авторські статті
Мені подобається2 інші це подобається


5 (1 голос)

Без коментарів

Інші авторські статті

Україна та її Конституція

,,ПРАВЕДНИЙ ЗАКОН’’ – гарантія свободи і незалежності

САРКОФАГ АВТОРА «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВЕ»

Володимир, князь Галицький:

Акція «Вісла» — злочин, терміну давності якому немає

Геноцидне обличчя «Вісли»

Хруні

Простити можемо, але не забудемо